Емілі Вотсон

Емілі Вотсон (Emily Watson / Эмили Уотсон) народилась 14 січня 1967 р. у Лондоні. Її батько був архітектором, мати – професором англійської мови. Після того, як майбутня акторка закінчила відділення англійської літератури Брістольського університету, вона спробувала вступити до Лондонської студії драматичного мистецтва, однак перша спроба виявилась невдалою. Три роки Вотсон працювала то офіціанткою, то клерком у різних закладах, після чого її все ж таки прийняли у студію. У 1992 р. Емілі приєдналась до трупи Королівського шекспірівського театру, де їй найчастіше доводилось виконувати зовсім маленькі ролі, з-поміж яких найпомітнішою була Віолета у п’єсі Шекспіра “Усе добре, що добре закінчується”. Першого успіху Вотсон досягла вже після того, як пішла з трупи, у 1994 р., коли зіграла школярку Мері у п’єсі Ліліан Хеллман “Дитячий час”. Наступного року Емілі вийшла заміж за актора Джека Вотерса, з яким грала у Королівському шекспірівському театрі.

watson1.jpg

“Я вчилась в акторській школі та інституті, але не збиралась ставати актрисою, – згадує Вотсон. – Я завжди хотіла бути письменницею. Ще в коледжі я написала дсить багато тупуватих п’єс, а вже потім вступила до школи драми”. Однак саме акторство принесло Емілі світову славу. Зігравши Бес у драмі Ларса фон Трієра “Розсікаючи хвилі”, вона отримала європейський приз “Фелікс” як найкраща актриса 1996 р., нагороди нью-йоркських та лондонських критиків і номінації на “Оскар” та “Золотий глобус”.

watson2.jpg

Наступні номінації на “Оскар” та “Золотий глобус” Вотсон заслужила у 1999 р., виконавши роль знаменитої віолончелістки Жаклін Дюпре у драмі “Хіларі та Джекі” Ананда Такера. Критики високо оцінили її гру у фільмі Пола Томаса Андерсона “Кохання, що збиває з ніг” (2002) з [Адамом Сендлером->adam-sandler]. У 2003 р. акторка перевтілилась у сліпу дівчину в трилері Бретта Ратнера [“Червоний дракон”->red-dragon], а у 2005-му акторка взяла участь в озвучуванні повнометражної анімаційної картини [Тіма Бертона->tim-burton] “Труп нареченої”, яка претендувала на премію Кіноакадемії. Того ж року на екрани вийшов трилер “Різна брехня”, де Емілі стала партнеркою [Тома Вілкінсона->tom-wilkinson] та Руперта Еверетта, а за роль у стрічці “Життя та смерть Пітера Селлерса” її відзначили черговою номінацією на “Золотий глобус”. Серед інших робіт актриси – “Міс Поттер” Кріса Нунана з Рене Зельвегер і Юеном Макгрегором, сімейна драма “Вау-Вау” з Гебріелом Бірном та Мірандою Річардсон, “Пропозиція” з Гаєм Пірсом, [Лаямом Нісоном->] і Джоном Хертом та стрічка для сімейного перегляду “Мій домашній динозавр”.

watson3.jpg

У 2008 р. Емілі Вотсон з’явилась на великому екрані у режисерському дебюті славетного сценариста Чарлі Кауфмана “Сінекдоха, Нью-Йорк” – картині про театрального режисера Кейдана Котарда (Філіп Сеймур Хоффман), який присвятив життя творчості, розумовим пошукам, жінкам та алкоголю. Зараз Вотсон є ветераном лондонської театральної сцени (на її рахунку – ролі у виставах “Три сестри”, “Дядя Ваня”, “Дванадцята ніч”, “Веселі бідняки”, “Приборкання непокірливої” тощо).

1 коментар для “Емілі Вотсон”

  1. Сповіщення: Емілі Вотсон | Kinoblog

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *