Майже одночасно на наших екранах (а зокрема в залах “Планети кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”) стартували два продовження, але розраховані на зовсім різну глядацьку аудиторію. Якщо [другу “Панду кунг-фу”->panda-kung-fu-2] дорослі можуть спокійно переглядати разом з дітьми, то на другому “Похміллі” (чи другій “Вечірці”, варіантів перекладу кілька) діти недоречні. Це не недолік фільму як такого, просто… не їхнє це кіно. А от багатьом дорослим буде весело.
Сама центральна ідея сюжету зовсім юних не зацікавить. Зібралися кілька одружених (переважно) дядьків, яким добре за тридцять, і пивка попили. Причому не як культурні люди, з горілкою, а по-американськи – з наркотою, і потягло їх після цього, ясна річ, на подвиги. Питання “Хто я, де я, навіщо я?” хвилюють зранку не лише індивідів слав’янської природи – це нам вже пояснювала перша частина. До речі, про цю саму першу – чимало наших критиків гадають, в чому ж полягає секрет її успіху, а він простий, наче двері. Раніше жарти такого ґатунку використовували виключно у молодіжних комедіях та у стрічках за участю вибраних тупих та ще тупіших – [Керрі->jim-carrey], [Сендлера->adam-sandler], [Стіллера->ben-stiller]. А тут взяли на ролі нікому невідомих непотворних хлопців, розписали під них добре відомі характери-типажі (заводій, ботан, фрік), трохи старанніше, ніж у більшості випадків, попрацювали зі сценарієм – і вийшло дещо зовсім не вишукане, але ненав’язливо веселе.
Друга серія старанно дотримується формули першої (це було свідоме рішення задовго до початку зйомок), і цим зумовлена реакція на неї окремого глядача. Якщо йому потрібно лише повторення того, що сподобалось у першому “Похміллі”, тільки в інших декораціях, то він потрапив куди треба. Більшість персонажів перекочували у другий фільм з першого, в тому числі загальний улюбленець, обдовбаний азіат Чоу, і Майк Тайсон. Половина сюжетних поворотів повторюють оригінал з невеликими варіаціями. Тих же, хто сподівається, що сіквел спробує оригінал перевершити за рахунок розвитку характерів, скажімо, у даному випадку, швидше за все, чекатиме розчарування. Хоча не можна не згадати добрим словом напрочуд обдаровану з акторського боку мавпочку, яка краде у двоногих колег кожну сцену, де з’являється.
В найкращому ж положенні опиняться ті, хто першого фільму не бачив – а таких у нас буде немало, не про [“Піратів”->pirates-of-the-caribbean] же чи [“Матрицю”->matrix] йдеться. Для них це буде освіжаюча й кумедна мандрівка. Просто слід бути готовим до певної дози гумору нижче поясу – але не дуже великої, бувало значно гірше.