Алан Рiкмен

Алан Рiкмен (Alan Rickman / Алан Рикмен) народився у Лондонi 21 лютого 1946 р. Коли Алану було вiсiм рокiв, вiд раку помер його батько, художник-декоратор. Хлопець розумiв, що розраховувати може лише на себе, тому вчився настiльки добре, що змiг завоювати стипендiю авторитетноi школи Latimer Upper School. Вчителi порадили йому продовжити навчання у Королiвському коледжi мистецтв. Алан обрав факультет графiчного дизайну, а потiм вiдкрив у Сохо дизайнерську фiрму. Несподiвано у 26 рокiв Рiкмен кинув усе i вирiшив стати актором.

Монолог з “Рiчарда III”, який Алан натхненно прочитав на вступних iспитах у Королiвську академiю драматичного мистецтва, забезпечив йому стипендiю. Рiкмен вчився три роки, пiдробляючи костюмером у зiрок британського театру Ралфа Рiчардсона та Найджела Хоуторна. Вiн виявився одним з найбiльш здiбних студентiв на курсi, ще пiд час занять здобув декiлька престижних премiй i почав грати на лондонських сценах.

Пiсля закiнчення академii Рiкмен рiк виступав у Королiвському Шекспiрiвському театрi, спiвпрацював з Crucible Theatre та Bristol Old Vic, знiмався у телефiльмах. Роль Обадiа Слоупа у “Хронiках Барчестера” (1982) принесла йому популярнiсть у Великобританii.

У 1985 р. актор повернувся у Королiвський Шекспiрiвський театр, щоб зiграти цинiчного маркiза де Вальмона у виставi “Небезпечнi зв’язки” Крiстофера Хемптона. “Рiкмен народжений для цiei ролi”, – писали критики пiсля прем’eри. Головний виконавець швидко став кумиром англiйськоi публiки. Наступного року постановку запросили на Бродвей, де Рiкмена помiтив продюсер Джоел Сiлвер, який запропонував йому виконати роль злочинця у [“Мiцному горiшку”->Мiцний горiшок] Джона Мактiрнена.

Актор не хотiв перетворюватися на чергового стереотипного кiнолиходiя i внiс деякi змiни в сценарiй. Його голлiвудський дебют справив враження: iронiчний терорист Ганс Грубер у майстерно стилiзованому виконаннi Рiкмена багатьом глядачам запам’ятався краще, нiж герой [Брюса Вiллiса->Брюс Вiллiс]. Однак успiх стрiчки позбавив Алана можливостi зiграти Вальмона в американських “Небезпечних зв’язках”: продюсери вiдмовилися вiддати роль “актору з бойовика”.

Пiсля “Мiцного горiшка” Рiкмен мiг отримати негативну роль у будь-якому блокбастерi “фабрики мрiй”, але вiн обрав iнший шлях. Багато грав в експериментальних картинах (“Краiна у шафi”, “Закрий моi очi”, “Велика жахлива пригода”). Вiдмовився знiматися у розрекламованому “бондiвському” фiльмi “Золоте око”, щоб створити образ вiдомого гiпнотизера Месмера в однойменнiй стрiчцi Роджера Споттiсвуда, за який отримав премiю кiнофестивалю в Торонто. За роль Распутiна в телефiльмi 1996 р. був вiдзначений “Еммi”, “Золотим глобусом”, “Золотим супутником” i премieю Гiльдii кiноакторiв. Пiсля мелодрами “Вiрно, шалено, глибоко” (1992) Антонi Мiнгелла актора оголосили “секс-символом для розумних жiнок”, а у 1995 р. британський журнал Empire занiс його iм’я у список “Найпривабливiших зiрок в iсторii кiно”. У 1997 р. Рiкмен дебютував у режисурi, знявши тонку екранiзацiю п’eси Шермана Макдоналда “Зимовий гiсть”, яку було вiдзначено нагородами Брюссельського, Чиказького та Венецiанського кiнофестивалiв.

Iнодi актору доводиться виконувати i ролi негiдникiв (“Квiглi в Австралii”, “Боб Робертс”). “Кожний образ, котрий я втiлюю, намагаюсь зробити вiдмiнним вiд попереднiх, – каже Алан. – Постiйнi змiни – це сутнiсть акторськоi професii. До того ж я не розумiю визначення “чорний характер”. Точного подiлу на чорне та бiле у свiтi не iснуe”. Найкращим досягненням Рiкмена у негативному амплуа вважаeться жорстокий шериф Нотiнгемський з картини “Робiн Гуд – принц злодiiв” (1991) Кевiна Рейнолдса, який принiс йому премiю Британськоi кiноакадемii за роль другого плану та приз газети “Iвнiнг Стендард”.

Зараз актор тiшить своiх прихильникiв участю у хiтовiй серii фiльмiв про [Гаррi Поттера->harry-potter-and-goblet-of-fire]. Професор Снейп, спецiалiст з чорноi магii та виготовлення чарiвного зiлля, добре вписався в галерею зловiсних персонажiв, втiлених зiркою.