Потанцюємо (Shall We Dance? / Давайте потанцуем). США, 2004. Режисер Пітер Челсом. У ролях: [Річард Гір->richard-gere], [Дженніфер Лопес->jennifer-lopez], [Сюзан Сарандон->susan-sarandon], Стенлі Туччі, Ричард Дженкінс, Аніта Джиллетт.
1+1, неділя 12 березня, 20.20
Юрист Джон Кларк (Гір) відчуває, що його життя позбавлене сенсу. Щовечора, повертаючись додому на приміській електричці, герой проїздить біля танцювальної студії і бачить у вікні вродливу дівчину (Лопес). Одного разу Джон не витримує, йде у студію і записується на уроки танців, щоб поближче познайомитись з чарівною незнайомкою. Спочатку його очікують суцільні розчарування. Танцклас веде не красуня Поліна, а літня міс Мітци (Джиллетт). Перші ж уроки доводять, що у Джона немає ні витонченості, ні відчуття ритму. Але він продовжує ходити на заняття: любов до танців розпалює його набагато більше, ніж інтерес до гарненької дівчини.
Японський фільм «Потанцюємо» (1996) режисера та сценариста Масаюкі Суо, римейком якого є американська картина, став касовим лідером у своїй країні, здобув майже усі премії японської Кіноакадемії (у 13 номінаціях) і поставив у США абсолютний прокатний рекорд серед японських стрічок, котрі демонстрували з субтитрами. Він також став фаворитом американських кінознавців, які відзначили фільм нагородами Національної ради кінорецензентів, критиків Бостона, Техасу, Лас-Вегаса, Флориди, фестивалів у Клівленді і Сіетлі тощо. Після тріумфальної подорожі картини світовими екранами студія «Мірамакс» розпочала роботу над її голлівудським римейком.
Сценарій написала Одрі Веллс («Правда про кішок та собак»), яка й додала у сюжет романтичну лінію, відсутню в оригіналі. У 1998 р. ЗМІ повідомили, що проектом зацікавилися суперзірка Том Хенкс та режисер Джон Тартелтауб («Феномен»). Проте тоді задум не вдалося реалізувати – можливо, через те, що жанр музичного фільму на «фабриці мрій» вважався мертвим. Ситуація змінилась тільки після успіху «Мулен Руж» і [«Чикаго»->chicago]. Річард Гір, який в останній стрічці продемонстрував чудові хореографічні здібності, погодився зіграти головного героя «Давайте потанцюємо». На роль його дружини запрошували Емму Томпсон, однак потім її замінила Сюзан Сарандон. Коли до знімальної групи картини приєдналась зірка «Клітки» та «Анаконди», проект рекламували як «фільм Дженніфер Лопес». Але після провалів останніх робіт акторки продюсери зробили основну ставку на Гіра.
Історію духовного відродження чоловіка, що переживає кризу середнього віку, у фільмі поєднано з невиразною романтичною лінією, яка прямує в нікуди. Вона взагалі видається зайвою – просто голлівудці не можуть уявити собі, як можна зняти фільм з Гіром та Лопес, і щоб між їх персонажами не виникло жодних почуттів. Слабку гру Лопес та неприродність поведінки її героїні компенсують Гір, який впевнено веде головну роль, переконлива, як завжди, Сарандон, та цікаві другорядні виконавці, зокрема Туччі та Дженкінс. Кому цю картину точно можна рекомендувати, то це любителям танців – їх у стрічці дуже багато, і всі вони добре поставлені.