Відпустка за обміном

Уявіть собі дві жінки. Одна – мешкає в маленькій хатинці в британському селі, працює на низькій посаді у видавництві, чутлива, довірлива, швидко прощає образи і довго заливається сльозами після чергової зради, інша – холодно-непроникний трудоголік, що фізично розучився плакати, живе у величезному будинку міста янголів, очолює власну компанію, не вміє кохати, а за образи ламає ніс чудовим правим хуком. Абсолютна протилежність, чи не так? Втім, вони мають дещо спільне – їм набридло таке життя. У одної коханий одружується з іншою, другій набридло працювати і викидати з будинку чергового утриманця. Що радять психологи в такому випадку? Так, потрібно змінити оточення!

І наші героїні змінюють все – випадково познайомившись через об”яву в інтернеті, вони обмінюються будинками, машинами, країнами і навіть домашніми тваринами. Звісно, одразу виявляється, що проблеми не в оточенні, а в них самих, тому на новому місці спочатку нічого не змінюється, але потім оточення таки починає їх змінювати, нормалізуючи недоліки їх характерів – одна виховує в собі рішучість, інша – чуттєвість.

Уявіть собі дві жінки. Одна – мешкає в маленькій хатинці в британському селі, працює на низькій посаді у видавництві, чутлива, довірлива, швидко прощає образи і довго заливається сльозами після чергової зради, інша – холодно-непроникний трудоголік, що фізично розучився плакати, живе у величезному будинку міста янголів, очолює власну компанію, не вміє кохати, а за образи ламає ніс чудовим правим хуком. Абсолютна протилежність, чи не так? Втім, вони мають дещо спільне – їм набридло таке життя. У одної коханий одружується з іншою, другій набридло працювати і викидати з будинку чергового утриманця. Що радять психологи в такому випадку? Так, потрібно змінити оточення!

І наші героїні змінюють все – випадково познайомившись через об"яву в інтернеті, вони обмінюються будинками, машинами, країнами і навіть домашніми тваринами. Звісно, одразу виявляється, що проблеми не в оточенні, а в них самих, тому на новому місці спочатку нічого не змінюється, але потім оточення таки починає їх змінювати, нормалізуючи недоліки їх характерів – одна виховує в собі рішучість, інша – чуттєвість.

Так, Ненсі Мейерс зробила з нами це знову. Вже двічі вона робила цей фокус з глядачами, і цього разу не зрадила наших очікувань. Здається, ніщо не може розчулити сучасного міського жителя, який все більше стає схожий на каміння, яке оточує його все життя, і десятки мелодрам пролітають через кінотеатри, збираючи на сеанси лише випадкові парочки та заплакані жертви першого кохання. Категорія романтичних комедій, де всі персонажі та сюжетні ходи прописано стандартами на покоління вперед, в передсмертних конвульсіях породжує такі страхіття, як "Бріджет Джонс", намагаючись хоч чимось вибитися з шаблону – коли не сюжетом, то хоч кількістю недоліків головної героїні.

І лише стрічки Ненсі вирізняються серед цієї фабричної штамповки нестандартним підходом до стереотипної категорії фільмів. В романтичній комедії зобов"язаний бути головний герой – такий собі симпатичний і мужній мачо? Ось вам [Мел Гібсон->mel-gibson] – втілення мужності, мрія половини жінок усієї планети. Тільки Ненсі примусить його робити воскову епіляцію та надягати колготи, а ще зробить його розлученим і додасть дочку з підлітковими проблемами – кожен з цих факторів вже сам по собі начебто здатен вбити будь-який романтичний настрій, але виходить абсолютно навпаки – фільм отримує солідні прибутки, а творці стандартних стрічок підраховують збитки і шаленіють від такого неймовірно успішного порушення правил.

В романтичній комедії повинні бути гарні, молоді герої? А дзуськи, старі теж можуть кохатися – нате вам роман між [Джеком Ніколсоном->jack-nicholson] та Діаною Кітон, котрі давно перейшли піввікову межу. А щоб порушити вже геть усі догми, додамо ще [Кіану Рівза->keanu-reeves] – чергову мрію половини жінок світу, і закохаємо його в бабусю, яка покине цього ідола заради пенсіонера Ніколсона. І знову, попри абсолютно, на перший погляд, неромантичні ситуації та персонажі виходить гарний фільм, де романтизмом не тикають глядачу прямо в очі, а підводять до нього непомітно, через смішинки, веселі ситуації та неординарний погляд режисера на проблематику людських стосунків.

Цього разу, щоправда, буде все трохи інакше. По-перше ніяких нових порушень не буде – знову будуть діти та пенсіонери, але за допомогою цих персонажів режисер торкнеться проблем, що намагаються обходити не лише комедії та мелодрами, а й уся голівудська продукція – чи багато ви пам"ятаєте фільмів, де молода дівчина допомагає згадати дев"яносторічному діячу культури, що його ще зарано списувати з рахунку і він ще може втерти носа молоді, яка нівелювала саме поняття кінематографу, як мистецтва? А таких, де молодий вродливий чоловік не гасає, задерши хвоста, по дівкам, покинувши напризволяще сім"ю, а сам-один виховує двох маленьких доньок? Знову ця звичка Мейерс йти до романтики абсолютно "неприйнятними" шляхами, через яку її фільми завжди вирізняються серед інших в своїй категорії. За що вона мені і подобається, як режисер.

Ще один плюс фільму – гармонійність. Вона не лише в збалансованому дозуванні драматичних та комедійних моментів, що дало можливість створити стрічку далеко не форматної для такого типу фільмів тривалості – трохи більше за дві години, що стало б вироком для картини суто комедійної, а й у відповідності ролей акторам. І вже не розумієш, чи Ненсі писала сценарій під цих людей, як вона каже, чи вона просто писала його про них – адже кожен, навіть другорядні персонажі, багато в чому відображає себе самого, що легко зрозуміти, хоч трохи поцікавившись особистим життя цих акторів.

Саме через це викладені жіттєві історії настільки реалістичні, а акторська гра чудова – важко погано відобразити на екрані самого себе. Втім свій приз глядацьких симпатій я все-таки віддаю Елі Воллачу, що зіграв старого сценариста – для людини, якій 92 роки, так зіграні ролі є справжнім подвигом. А чудове українське дублювання стало відповідною оправою цьому шедевру новорічно-романтичних фільмів.

Не знаю, як у вас, а у мене перегляд цього фільму, скоріше за все, буде відтепер супроводжувати зустріч Нового року, настільки приємним він вийшов. Дякую, пані Майерс, я буду неймовірно здивований, якщо наступного разу Ви зможете зробити щось ще краще.

4 коментаря для “Відпустка за обміном”

  1. Сходила на цей фільм у Львові, на укрдубляж. Фільм мене не вразив. Є пару оригінальних моментів, але загалом якось нудно. Голос Джуда Лоу підібраний жахливо. Він би мав бути хоча б трошки сексуальним, а вийшов якимось відштовхуючим.

  2. мені переклад сподобався, ті кілька разів коли фільм “посміхнув” були якраз повязані з особливостями українського дубляжу, а про саме кіно – та так не дуже(Діас непереконлива), але якщо хороша кумпанія то дивитися мона )

  3. Ну чого можна чекати від Ненсі Мейєрс, як не романтичної комедії в дусі a la “Інтуїція”? Тут вона не підманула сподівань справжніх фанатів її попереднього фільму “Чого хочуть жінки?”.
    Якщо до перегляду фільму “Відпустка за обміном” я ще сумнівалась, чого ж ми, жінки, хочемо, то після, вже знала напевне. От тільки не завжди наші бажання співпадають з нашими можливостями…
    Не хочу назвати фільм поганим, але й хорошим не назву – для перегляду в довгі зимові вечори, коли “душа бажає свята”. Подивитись і поспівчувати, а згодом і порадіти за головних героїнь.
    Єдиний “плюс” фільму – це Уінслет і Лоу, для яких, власне, й писався сценарій. Британські актори гарно втерли носа такій модній і розкрученій сьогодні Камерон Діаз, чому я й рада. Актриса з Діаз ніяка, і це факт(сюди ж рахуються і її попередні роботи в кіно). Джека Блека, навпаки, похвалю.
    Про Джуда Лоу, або сучасного британського денді Алфі, напишу окремо. Він – чудо, але це зовсім не означає, що я “одного целую, а другого кусаю”. Він просто не дратує на екрані і викликає бажання переглянути інші фільми з його участю. Те ж стосується й Уінслет.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *