КіноБлог

Ірмелін Ді Капріо дивилась на картину да Вінчі у той момент, коли відчула, що у неї буде дитина. Саме тому майбутнього актора назвали на честь великого художника. Леонардо Ді Капріо (Leonardo DiCaprio / Леонардо Ди Каприо) народився 11 листопада 1974 р. Його батьки – Джордж, автор коміксів, та Ірмелін, соціальний службовець, розлучились, коли хлопчику не виповнився ще й рік, однак в подальшому намагались виховувати його разом, щоб не позбавляти ні батьківської, ні материнської любові. Коли Лео було два з половиною роки, батько відвів його на популярне дитяче шоу – воно стало першою появою юного актора перед камерою. Продюсери шоу спочатку були у захваті від енергійного, активного хлопця, який вніс у програму свій колорит, проте невдовзі змушені були з цієї ж причини “звільнити” Леонардо – його поведінка виявилась неконтрольованою і спричинила чимало проблем на знімальному майданчику.

Ді Капріо вчився у школі при університеті Сідс, де й почав відвідувати курси акторської майстерності. Потім він вирушив до Лос-Анджелесу, але уроків з педагогами йому було замало – Леонардо приєднався до авангардної трупи під назвою “The Mud People”, яка гастролювала у цьому місті. Він продовжив навчання у школі Джона Маршала у Лос Феліз, де зіграв у своїй першій справжній п’єсі.

В 15 років у Лео був вже справжній агент. Саме тоді він отримав ролі у популярних серіалах “Лессі”, “Санта Барбара” тощо. У 1991 р. Ді Капріо вперше знявся у кінофільмі (“Зубастики-3”), а через два роки обійшов 400 інших претендентів і був затверджений на головну роль в екранізації бестселеру В. Вульф “Життя цього хлопчика” з Робертом Де Ніро. У 1994 р. 19-річний актор здобув свою першу номінацію на “Оскар” за роль другого плану у драмі Лассе Хальстрьома “Що гнітить Гілберта Грейпа?” з Джонні Деппом. Серед інших вдалих робіт Леонардо цього періоду – молодий наркоман у “Щоденнику баскетболіста” (1995) та поет-гомосексуаліст у “Повному затемненні” (1995).

У 1996 р. Ді Капріо став зіркою першої величини, зігравши в осучасненій екранізації “Ромео та Джульєтти”, створеній Базом Лурменном. Ще більший успіх мав “Титанік” (1997) Джеймса Кемерона, в якому Лео знявся з Кейт Вінслет. Ці дві картини забезпечили актору армії прихильниць в усьому світі, однак не принесли йому значних кінонагород. Наступну ж стрічку Ді Капріо, “Людина в залізній масці”, відзначили “Золотою малиною” за найгірший екранний дует. З того часу Леонардо сконцентрував зусилля на спробах вибороти “Оскар”, працюючи виключно з першокласними режисерами на кшталт Спілберга й Скорсезе, проте жодна з цих спроб (“Банди Нью-Йорка”, “Впіймай мене, якщо зможеш”, “Авіатор”) не увінчалася академічним успіхом. Проте шанс здобути премію Кіноакадемії є у актора і цього року, оскільки “Кривавий діамант” приніс йому чергову номінацію.