Туристи

Люди в світі поділяються на дві категорії – ті, у кого є гроші, і ті, у кого їх катма. Відповідно країни поділяються на багаті та бідні, щоправда в бідних часто дивовижної краси природа, чим і заробляє місцеве населення – на туристах багатих країн. Втім, хворіють люди однаково незалежно від наповненості гаманця і місця проживання – от тільки лікуватися можливості у них різні.

Наприклад, людей, яким потрібна пересадка нирок чи печінки, приблизно однакова кількість як в багатих Штатах чи країнах Європи, так і в бідній Бразилії або Анголі, от лишень в перших помирає не дочекавшись донорського органу десь третина хворих, а в Бразилії – … самі розумієте. До того ж зі старінням багатої білої раси час очікування збільшується – вже зараз потрібно чекати від трьох до шести років, а скоро цей термін зросте до десяти. А коли там ще генетика доросте до висот прийнятного вирощування органів на замовлення – невідомо…

"То що ж робить багатий білий, коли у нього проблеми зі здоров’ям – чекає і помирає, як усі ми?" – каже один з героїв фільму, лікар Замора. Звісно, що ні. Він платить тим, хто робить на цьому гроші, і ті привозять йому нирку страченого китайського в’язня. Або вбитого арабського селянина. Або купленої в одній з бідних країн дитини. Чи просто відловленого в країнах третього світу перехожого. Попит такий великий, що нелегальна "пропозиція" вже цілком серйозно обговорюється на високих міжнародних зборах, тільки що з цим робити – ще ніхто не винайшов. Мабуть, саме через життєвість цієї проблеми, вона ще досі не ставала основою для фільму жахів, натомість сценаристи вигадують різного роду мутантів та просто божевільних. Принаймні, так було до "Туристас".

Оці самі turistas – це компанія пещених білих хлопчиків та дівчаток з ідеальними дорогими посмішками, натренованими в недешевих спортзалах тілами, шкірою, виплеканою фірмовими кремами. Простіше кажучи – еліта землян, безтурботні представники того самого "золотого мільярду", громадяни багатих США, Британії та Швеції. Звісно, несправедливо, на думку Замори, що вони такі здорові і мають усі шанси в цьому житті, тоді як бідні бразілейрос, яких він лікує, можуть сподіватися лише на бога. І він виправляє цю соціальну несправедливість у міру своїх сил та можливостей – відловлює тупих ґрінґо і розчленовує їх, як свиней, вирізаючи все, що можна трансплантувати, для передачі до бідного шпиталю, такий собі сучасний бразильський робінгуд зі скальпелем. А загнаним білошкірим туристам доведеться докладати усіх можливих зусиль, щоб врятувати свою не лише шкуру, а й нирки з печінкою…

Звісно, від режисера "Блакитної хвилі" та "Ласкаво просимо до раю" потрібно було чекати двох обов’язкових речей – симпатичних дівчат та гарних підводних зйомок. В повній мірі присутнє і те, й інше, але чого я не чекав від Джона Стоквела, це того, що режисер кількох розважальних пригодницьких стрічок створить досить непоганий трилер, ба навіть чудовий, якщо порівнювати з останніми фільмами цього типу. Зі свого боку він забезпечив чудовий відеоряд і збалансованість стрічки – гарні пейзажі та колоритні бразильці слугують фоном для операції по перетворенню красуні на мертве, випатране тіло – без зайвого натуралізму, з діловою практичністю і дуже достовірно.. А Майкл Росс – взагалі новачок у створенні сценаріїв, набравшись досвіду на роботі монтажера фільмів жахів "Поворот не туди" та "2001 маніяк", спромігся у своїй дебютній роботі не допустити засилля штампів, які вже набридли глядачам в інших молодіжних "жахликах", і навіть трохи поекспериментувати – чого вартий лише монолог Замори, який відобразив загальне враження Латинської Америки від свого багатого північного сусіда. Та й сам несподіваний перехід від компанії веселих підлітків, які граються у футбол на чудовому пляжі, до жертв був дуже доречним – нема сил дивитися фільми, де у героїв від початкових титрів на чолі написано великими літерами слово "Жертва".

В сукупності таких факторів і криється суть задоволення любителів подібних фільмів – результат колективної праці Росса та Стоквела особисто мені було приємно переглянути, хай як би там це слово не контрастувало з жанровою приналежністю "Туристів".

До речі, схоже, що Джону сподобались жахи – він вже розпочав роботу зі створення нового фільму "Лиходій". Чекаймо…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *