Джон Войт (Jon Voight / Джон Войт) народився 29 грудня 1938 р. у Джонкерсі (штат Нью-Йорк). Навчався майбутній актор в Американському католицькому університеті. Його батько Елмер Войт був дуже релігійною людиною, хоча все своє життя провів на галявині для гри у гольф, навчаючи новачків тонкощів елітарної гри. Закінчивши університет, Джон зрозумів, що акторство цікавить його більше, ніж релігія, і вирушив у Нью-Йорк.
Провчившись кілька років в акторській студії, Войт успішно дебютував на бродвейській сцені в “Звуках музики”. У 1965 р. він разом з Робертом Дюваллем зіграв у відомій п’єсі Артура Міллера “Вид з мосту”, а пізніше виступив у лос-анджелеському театрі Ahmanson у п’єсі “Трамвай “Бажання”. Поступово Джон зарекомендував себе як талановитий драматичний актор, один з найкращих у своєму поколінні. У 1969 р. він виконав роль Джо Бака, наївного хлопця з провінції, який приїздить до великого міста, щоб зробити кар’єру жиголо, у драмі Джона Шлезінгера “Опівнічний ковбой”. Войт не тільки блискуче впорався з нелегким акторським завданням, а й запросив на проби свого приятеля [Дастіна Хоффмана->dustin-hoffman], переконавши його, що роль друга Джо, бомжа Ріко, підійде йому якнайкраще. В результаті і Джон, і Дастін опинились серед “оскарівських” номінантів того року; Хоффман досі переконаний, що голоси кіноакадеміків розділились між ними порівну, тому нагороду віддали третьому – ветерану вестернів Джону Вейну.
Серед голлівудських досягнень Войта не можна не згадати роботи у стрічках “Виверт-22” (1970), “Звільнення” (1972) та “Чемпіон” (1979), а також роль ветерана війни у “Поверненні додому” (1978) Хела Ешбі, яка принесла виконавцю “Оскар” за найкращу чоловічу роль. Ще одну номінацію на премію Кіноакадемії Джон заробив за фільм Андрія Кончаловського “Поїзд-утікач” (1985). У 80-х та першій половині 90-х актор багато працював на телебаченні: його найпомітнішою роботою цього періоду був образ техаського рейнджера Вудро Колла у телесеріалі “Повернення Самотнього Голуба” (1993).
На кіноекрани Войт повернувся у 1995 р., зігравши злочинця у “Сутичці” Майкла Манна. З того часу він здебільшого спеціалізується на ролях лиходіїв: саме таких персонажів актор грав у [“Неможливій місії”->mission-impossible] (1996) Браяна Де Пальми та [“Анаконді”->anaconda] (1997) Луїса Льоса, “Ворогу держави” (1998) Тоні Скотта та “Благодійнику” (1997) Френсіса Форда Копполи. У “Перл Харборі” (2001) Майкла Бея Джон перевтілився у президента Рузвельта, а у “Ларі Крофт – розкрадачці гробниць” (2001) знявся разом зі своєю дочкою – суперзіркою [Анжеліною Джолі->angelina-jolie]. У 2002 р. його знову номінували на “Оскар” – за другорядну роль спортивного журналіста в [“Алі”->ali] Майкла Манна. Войт також успішно дебютував у режисурі: стрічка “Олов’яний солдатик”, яку продемонстрував один з кабельних телеканалів, принесла йому кілька премій, зокрема приз Берлінського фестивалю за найкращий дитячий фільм. Незабаром актора можна буде побачити в одній з головних ролей у [“Трансформерах”->transformers-ann].