Анонс на це кіно, розміщений на даному сайті, викликав бурхливу реакцію з боку довірливих кіноманів у планетарному масштабі. Діти плакали, дорослі скаржились в ООН, користувачі Інтернету писали коментарі. Тому перш за все слід дати мінімальне, одним абзацом, пояснення.
Анонс на даному сайті є сухе викладення фактів без жодного авторського ставлення. Ясна річ, ці факти потрапляють у журнали і мережу з тією метою, щоб кіно дивились, – але це мета прокатних компаній, а не даного сайту. Мета анонсів сайту – донести максимум інформації щодо фільму, наскільки це можливо. Фільтр у будь-якому випадку має бути в голові потенційного глядача. І фраза про те, що сценарій писали чотири роки, зовсім не означає, що чотири роки люди писали лише цей сценарій. Вона може означати, що у них чотири роки знаходились важливіші справи, ніж закінчити цей непотріб. Але мені, як автору анонсу, надзвичайно приємно те, що підібрані факти виявились настільки смачними, що на них хтось купився.
Щодо самого фільму… про нього можна сказати навіть менше, ніж в попередньому абзаці, і значно менше, ніж в діалозі в коментарях, і все одно це буде забагато, враховуючи його художні якості. Звичайна слабенька суміш фільму жахів, мото-вестерну і чергової історії про “вибраного”, здатного зупинити зло, якого треба рятувати за будь-яку ціну. Є кумедні сюрпризи, такі, як бабця, що раптом вихоплює шмаузер. Є вродливі обличчя по обидва боки барикад. Є цікаві знахідки у галузі гриму від ветерана Стена Вінстона. Є навіть трохи того, що можна назвати справжньою акторською грою, від Еліаса Котеаса, який грає лідера “хороших” вовкулаків. Немає – виразного сюжету, елементарної логіки (члени вовчого сімейства приховували свою справжню природу від матері хлопчика, тоді як всі роки жили з нею пліч-о-пліч?), справжніх характерів і жодної краплини оригінальності, взагалі такого, що ми ще не бачили.
Єдиний підтекст, який можна знайти у фільмі, навряд чи входив у задум самих авторів (хоча, хтозна?). Починаючи з 40-х років і до 80-х минулого століття, жанр жахів (якщо не рахувати винятки на кшталт “Екзорциста”) знаходився на узбіччі традиційного кінопотоку, проживаючи в основному в грайндхаузах; Голлівуд приручив його і зробив стабільним джерелом прибутків. У 60-70-х жанр мотоциклетних, “волелюбних” фільмів був викликом офіційній “фабриці мрій”; Голлівуд приручив більшість його представників, а його атрибутику перетворив на чергову декорацію. Зараз перший і другий тиснуть один одному руки і разом вирушають у подорож на ровері.