Якось у Мексиці (Once Upon a Time in Mexico / Однажды в Мексике). США, 2003. Режисер [Роберт Родрігес->robert-rodrigues]. У ролях: [Антоніо Бандерас->anthonio-banderas], [Джонні Депп->johnny-depp], [Віллем Дефоу->willem-dafoe], [Селма Хаєк->selma-haek], [Міккі Рурк->mickey-rork], Педро Армендаріс, Рубен Блейдс, [Єва Мендес->eva-mendes], Марко Леонарді, Енріко Іглесіас, Чіч Марін.
1+1, п’ятниця 15 лютого, 21.15
Мандрівного музиканта зі зброєю у футлярі з-під гітари (Бандерас) наймає агент ЦРУ Сендс (Депп), щоб вбити генерала Маркеса, який у змові з місцевим наркобароном (Дефоу) готує замах на президента Мексики. Сендсу потрібно прибрати генерала лише після того, як той знищить президента, проте у музиканта особисті рахунки з Маркесом…
Стрічка є своєрідним продовженням найвідоміших робіт Родрігеса – «Музикант» (1992) та «Відчайдушний» (1995). За словами режисера, ідею створити щось на кшталт класичної «доларової трилогії» вестернів Серджо Леоне («За жменю доларів», «За кілька зайвих доларів», «Добрий, поганий, злий») йому підкинув Квентін Тарантіно: «Під час зйомок «Відчайдушного» він сказав мені: «Це твоя «доларова серія». І ти повинен зробити свого «Доброго, поганого, злого» і назвати його «Якось у Мексиці». Я відповів: «Добре, як скажеш».
У свою нову картину Родрігес запросив багатьох улюблених акторів, навіть тих, чиї герої загинули у попередніх фільмах, – Чіч Маріна та Денні Трехо. Одна з ролей призначалася Тарантіно, але він був зайнятий роботою над стрічкою «Вбити Білла» і ввічливо відмовився. Жіночу роль, як і у «Відчайдушному», виконала Селма Хаєк, яка ледве встигла на зйомки, бо грала у «Фріді» Джулі Теймор. «Працювати з одними і тими самими акторами, та ще й такими талановитими – це величезне задоволення, – каже режисер. – Бандераса, наприклад, явно недооцінюють, запрошуючи тільки у бойовики, – у нього чудовий комедійний талант і він добре співає». Актору також подобається зніматися у Родрігеса: «Ми починали у Голлівуді майже одночасно і відразу потоваришували. До того ж ми розмовляємо однією мовою. Коли я встаю перед його камерою, я точно знаю, чого він від мене чекає».
Сценарій «Якось у Мексиці» Родрігес написав за п’ять днів, відзняв фільм за сім тижнів і витратив при цьому усього 30 млн. доларів. Як завжди, він сам був продюсером, оператором, художником, монтажером, композитором (йому довелося спеціально вчитися оркестровці для 85 інструментів) та майстром спецефектів (їх у картині 300). «Навіщо мені знімальна група? – сміється постановник. – Дивитись, як я працюю?» Це перша стрічка Родрігеса, повністю знята цифровою камерою. «Жоден професійний кінооператор зараз не використовує таке обладнання, бо вони консерватори, – вважає майстер на всі руки. – В індустрії поширені забобони про низьку якість матеріалу з «цифри», хоча мої власні експерименти свідчать про протилежне. Однак врешті-решт усі до цього прийдуть, а кінематографісти почнуть опановувати суміжні професії. Я впевнений: за цим майбутнє кіно».
Зйомки картини закінчилися у липні 2001 р. Прем’єру призначили на березень 2002-го, але продюсери вирішили спочатку випустити на екрани іншу роботу Родрігеса – «Дітей шпигунів-2», а потім і третю частину цього популярного кіносеріалу. Перші тестові перегляди «Якось у Мексиці» дали позитивні результати, і ті, кому пощастило побачити фільм, запевняли, що Депп у негативній ролі затьмарив позитивного Бандераса. «Я питав Джонні, чи знявся б він у продовженні, – розповідає Родрігес. – Він відповів, що із задоволенням. Я здивувався: «Здається, ти ніколи не хотів грати у бойовиках?» А він у відповідь: «Ти мене переконав».
У фільмі є добрий (одновимірний позитивний персонаж), поганий (не дуже цікавий негативний персонаж, бо у Дефоу замало екранного часу) і напівбожевільний авантюрист, підступний маніпулятор і водночас пішак у чужій грі – тобто саме та роль, що якнайкраще пасує Деппу. Завдяки актору Сендс став головним героєм, а картина, яка в цілому є найслабшою у трилогії Родрігеса, зі звичайного бойовика перетворилась на дивовижний коктейль зі стрілянини, інтриг та «чорного гумору».