Ненароджений

Трапляються фільми, під час перегляду яких найчастіше виникає питання “Навіщо?” Хоррорами про маленьких дітей зараз нікого не здивуєш (про них зараз знімають фільмів більше, ніж про вампірів, перевертнів та Франкенштейнів разом узятих), а тим паче привидами, які прагнуть повернутись у наш світ.

Щоправда, формальна причина існує – ознайомити публіку з персонажем єврейської міфології, якого називають діббук. Але ж піар вийшов далеко не найкращим: від міфології залишились лише їм’я страшка і незрозумілі закликання, які герої кричать у фіналі – і спробуймо ще вірити у те, що вони волають не повну тарабарщину. Натомість приплели близнюків і нацистів з їх експериментами (тема для фільмів більш серйозних та розумних, і її в них не раз досліджували). Для повного вінегрету не вистачає сомалійських піратів та світової економічної кризи – принаймні було б актуально.

Лякають у “Ненародженому” ну зовсім по-дитячому, і не лише тому, що лякають малим. Хлопчик з синім обличчям та виряченими очима вже під час свого другого виходу викликає ефект виключно комічний. Про каліку з перевернутою головою краще взагалі не згадувати, як і про песика з аналогічною анатомічною особливістю. Гоєр – непоганий сценарист (приклав руку до [“Бетмена: Початок”->batman-begins] та [“Темного Лицаря”->dark-knight]), але з фільмами жахів йому краще зав’язувати: якщо у третьому [“Блейді”->blade] він лякати практично не намагався (все ж таки то був у першу чергу бойовик, хоча теж слабенький), то тут його неспроможність створити переконливу атмосферу жаху стала очевидною.

Не зрозуміло, що робить тут актор калібру [Гарі Олдмена->gary-oldman]. Коли його герой бачить цуцика, у якого не все гаразд із шиєю, на обличчі у актора не жах, а щире обурення: його, Дракулу, Зорга і скаженого Стенфілда в одній особі, сміють лякати цим? Тому він каже те, що думає: “Згинь, худоба!” І худоба зникає. Це найкращий і найсмішніший момент фільму, фактично, єдине, заради чого його можна раз подивитись.

Підсумок: нестрашний і ненапружений фільм жахів, який можна переглядати хіба що як комедію – при тому, що автори стрічки цього не передбачали.