Гра без правил

Стрічка про політичний скандал – для Голлівуду зовсім не рідкість. Подібні фільми знімали режисери на кшталт Поллака та Пакули, грали у них зазвичай зірки першої категорії, і їм часом діставались “Оскари”. “Гра без правил” намагається втримати планку кіна серйозного, але цікавого загалу (дорослому – підліткам цю картину не порекомендуєш), маючи в активі козирних [Наомі Воттс->naomy-watts] та [Шона Пенна->sean-penn].

fair_game1.jpg

По-справжньому цікавою “Гра” може бути для двох категорій глядачів. Перша – ті, що добре орієнтуються в описаних подіях або принаймні пам’ятають, що був такий не дуже розумний президент і зовсім не популярна війна, і не проти дізнатись про це більше. Функцію глави підручника скандальної історії стрічка виконує добре: докладно і неквапливо пояснює, хто що робив і навіщо.

fair_game2.jpg

Друга категорія – шанувальники Воттс та Пенна або просто любителі хорошої акторської гри у фільмах нерозважальних жанрів. Причому Пенна слід поставити на перше місце, незважаючи на те, що в титрах він іде другим. Дійсно видно, що актор вклав душу у роль впертого екс-посла, який не звик приховувати свої погляди та думки. Цього героя можна звинуватити у недорослій наївності: мабуть, не один український глядач сприйме з посмішкою його щире обурення тим фактом, що президент країни відверто бреше, але так само, з посмішкою і жартом, реагують на це обурення чимало персонажів фільму. Джо Вілсон на це не зважає, як і на те, що шансів у боротьбі з державною машиною у нього майже немає, – мовчати і не боротися він просто не може. І таки доводить, що, попри тиск з боку представників президента, можна примусити інших почути правду – принаймні інколи, принаймні десь на земній кулі.

fair_game3.jpg

Воттс починає гру ефектно, переконливо зображуючи жінку-агента, справжнього професіонала у своїй справі, проте десь у середині помітно втрачає енергію. На відміну від її чоловіка, який, здається, просто чекав на такий привід, Валері виявляється у ситуації, коли втрачає роботу і всі дізнаються про її справжній фах, безпорадною і майже зламаною. Воттс добре грає життєву кризу своєї героїні, але це якось не дуже в’яжеться з рішучістю і кмітливістю Валері у першій половині стрічки. Серед другорядних виконавців у першу чергу слід згадати Сема Шепарда в ролі батька Валері та Дейвіда Ендрюса в ролі Скутера Ліббі.

Підсумок: політична драма, яка часом навіть намагається бути трилером, з хорошим акторством. Картина буквально дихає обуренням та гнівом, але в ній знайшлося місце і для оптимізму: боротися треба завжди, навіть тоді, коли битва здається програною заздалегідь.

2 коментаря для “Гра без правил”

  1. Думаю, оскароносний режисер Сідні Поллак та номінант на премію Оскар Алан Пакула своїм вкладом у історію кінематографу заслуговують хоча б вказання перших літер імені. 😉

  2. Внесок (“вклад”) настільки значний, що вказання перших літер недоречне. Хто не вдуплив, прочитавши саме лише прізвище, той дерево, а не кіноман.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *