Межа ризику (Margin Call / Предел риска). Драма. США, 2011. Режисер Дж. С. Чендор. У ролях: [Кевін Спейсі->kevin-spacey], [Пол Беттані->paul-bettany], [Джеремі Айронс->jeremy-irons], Закарі Квінто, Мері Макдоннелл, [Демі Мур->demi-moore], [Стенлі Туччі->stanley-tucci].
З 15 грудня стрічку “Межа ризику” можна переглянути у Львові у кінокомплексі “Планета кіно”.
Один з американських банків опиняється на межі банкрутства. Дані про це потрапляють до молодого співробітника (Квінто), і аналіз, проведений його старшими колегами, все підтверджує. Керівництво банку відчайдушно шукає вихід із ситуації…
Зйомки стрічки проходили у червні-серпні 2010 р. на Мангеттені. Картину спродюсувала компанія, що належить актору Закарі Квінто. На 61-му Берлінському фестивалі фільм номінували на “Золотого ведмедя”.
Тема економічної кризи, перша хвиля якої сильно вдарила по світу, а наступна ще очікується, є однією з найактуальніших для американців, тому не дивно, що все частіше знаходить відображення у кіно. Навіть у комедіях з’являються персонажі, які панічно бояться втратити роботу або, втративши, змушені жебракувати. Серйозна ж стрічка Чендора з блискучим складом виконавців показує, як криза починалась і чим керувались люди, яких вона зачепила першими.
Показані реакції працівників, фактично, усіх рівнів. Досвідчені відчувають розчарування і смуток, коли їх після стількох років відданої праці викидають на смітник. Молоді і перспективні з подивом спостерігають, як і перспектива, і надія на успіх та забезпечене, стабільне майбутнє випаровуються на очах. Боси гарячково роздумують, кого першим викинути з човна, який почав занурюватись, а боси босів, які з’являються лише у подібних надзвичайних ситуаціях, – кого взяти з собою на інший, міцніший човен, залишивши решту тонути. У подібній ситуації будь-яка офісна етика летить у вікно, і начальник у пошуках більш вигідних варіантів готовий домовлятись вже не з безпосереднім підлеглим, а з підлеглим підлеглого.
У фільмі багато вдалих акторських робіт, а найкраще запам’ятовується, напевно, Стенлі Туччі у ролі маленького коліщатка системи, талановитого робітника, який чомусь потрапив під скорочення і намагається не втратити у цій ситуації гідності та глузду. Його діалог з героєм Беттані біля власного будинку на світанку – один з найкращих у “Межі”.
Другим слід назвати, безперечно, Спейсі. Цікаво порівнювати його цього персонажа з маніакальним начальником з (теж “кризової”) комедії [“Нестерпні боси”->horrible-bosses]. Сем Роджерс, звичайно, набагато людяніший бос, який вміє кількома реченнями вселити у підлеглого віру в себе і правоту своїх дій, навіть якщо вона сумнівна (у фільмі є аж дві сцени, де він робить саме це). Але і він готовий приймати жорсткі і непопулярні рішення, особливо якщо його з усіх сил підштовхує дуже великий бос у виконанні Айронса – один з тих людей, які завжди залишаються у виграші, бо вміють у критичний момент розпродати усе, що тягне на дно, не рахуючись при цьому ні зі своїми працівниками, ні з клієнтами, які ще вчора довіряли їм.
Також переконливий Беттані у ролі молодого підлеглого Роджерса, який вважається одним з тих, що швидко вибились у люди, і тому є об’єктом заздрості власних підлеглих. Демі Мур у другорядній ролі нагадала, що вона не лише героїня “жовтої преси”, а й актриса, тому теж потрапила до числа виконавців з “Межі”, які мають шанс на “оскарівську” номінацію.
Підсумок: один з найкраще зіграних фільмів цього року, знятий на актуальну тему, який має серйозні академічні шанси, зокрема за ролі другого плану. Його, звичайно, не порекомендуєш любителям розважального кіно – складається він переважно з розмов і дуже невеселих “кризових” облич. Натомість ті, хто добре знайомий з офісним життям, знайдуть тут чимало цікавих спостережень.