Той, хто пройшов крізь вогонь

Чудова звістка – українське кіно живе. Хто б міг подумати. Ну не те щоб зовсім живе, але дихає і жити хоче, а це головне. А ще головніше – те, що його хоче бачити живим глядач. У львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis” глядачів вистачає майже завжди, але далеко не кожного разу в залі зайняті абсолютно всі місця. Цього разу був саме такий випадок. Український любитель кіно справді готовий своїми грошима підтримати вітчизняного виробника, просто йому дають не так багато шансів це довести.

firecrosser1.jpg

Кіно хороше. Не шедевр, не те, що можна відправляти в Канни й висувати на “Оскара”, але якісна жанрова стрічка, яку можна визначити як мелодраму, хоча в ній також є елементи кількох інших жанрів. Тут є сюжет, є актори, які вміють грати, молоді та досвідчені, є Андрієнко в драматичній ролі, є красиві зйомки природи, навіть кілька спецефектів у сценах повітряних боїв. Як на не зовсім королівський бюджет (м’яко кажучи), все зроблено на нормальному професійному рівні – це саме кіно, не самодіяльність. Публіка вболіває за героїв, а не сміється, що часом трапляється на деяких найбільш безпорадних американських фільмах. Єдиний сміх у залі викликав легендарний нині “Тутешній”.

firecrosser2.jpg

Жанр, звичайно, диктує свої умовності, зокрема чіткий поділ на добро і зло: в той чи інший табір можна зарахувати усіх без винятку персонажів. Головні герої – молоді, вродливі, здорові, сміливі, майже бездоганні. Лиходій – земляк, з яким герою “пощастило”, – боягуз, алкоголік, чекіст, брехун і просто мерзотник, який поступово деградує до біло-гарячого маніяка. В принципі, розстановка сил навіть не мелодраматична, а міфологічна: з одного боку – герой, який долає усі можливі труднощі, не втрачаючи гідності, а піднімаючись до нових висот сили духу, з іншого – його повний антипод, який гідності ніколи не мав і якого навіть вбивати не треба – сам згниє у болоті своєї злості, заздрощів і страху. Іллєнко ще й підкреслив міфологічність цього зв’язку протилежностей (іноді ці двоє відчувають дії один одного на відстані, навіть коли знаходяться на різних континентах), проте цим прийомом він, на щастя, не зловживає. Також згадуються чарівні здібності перевертня, які нібито передав герою його батько, але це лише спосіб акцентувати зв’язок з природою, встановлений ще далекими предками Додоки.

firecrosser3.jpg

Є, звичайно ж, у картині не тільки міфологія, а й відображення сумних і часом трагічних подій, що мали місце в Україні у 30-40-х. Показані голод, переслідування за релігійні переконання, спроби окремих суб’єктів укорінитися в системі ціною зради своїх земляків і друзів. Однак це швидше не тема фільму, а історично вірне тло для основного сюжету. Темою стало кохання людей, які прожили разом усього кілька днів, але до кінця залишались вірними один одному, незважаючи на спокуси та нелюдські труднощі. Тому фільм сприймається як спроба авторів не висловитись з приводу політичної ситуації в конкретний історичний період, а поговорити про загальнолюдські, вічні цінності.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *