Коли глядач йде на фільм зі [Стетемом->jason-statham], він зазвичай чітко розуміє, що він побачить. З цим актором не знімають великі блокбастери, але він завжди на своєму місці у старомодних середньобюджетних бойовичках та трилерах.
Відрізняються ці стрічки одна від одної хіба що рівнем крутизни головного героя – від максимального (у [“Перевізниках”->transporter], наприклад) до майже мінімального ([“Пограбування на Бейкер-стріт”->bank-job]). У “Паркері” рівень трохи вище середнього: не супермен, який розкидає ногами усіх ворогів, проте професійний злочинець, який вміє постояти за себе, добре терпить біль (особливо слід відзначити одну дуже криваву сцену у середині картини – це кіно не для слабкодухих), хоча врешті-решт виходить сухим з води завдяки розуму, досвіду і вмінню планувати усе наперед.
Також фільми зі Стетемом можуть відрізнятися один від одного класом партнерів, які йому дістаються. Цього разу варіант зовсім незвичний – [Лопес->jennifer-lopez] вже, звичайно, не така зірка, як у 90-х, але все ж таки. Її персонаж здається у стрічці занадто роздутим: його завдання – забезпечити сюжету любовний трикутник, який (насправді) позбавлений жодного сенсу. Забагато екранного часу віддано сценам з життя героїні, які до основного сюжету прямого відношення не мають, і сцена зі Стетемом в її будинку занадто анекдотична для подібної стрічки. Однак актриса досить переконливо грає жінку, яка прагне успіху за будь-яку ціну.
Підсумок: черговий фільм Стетема, без сюрпризів (якщо не рахувати Лопес) і з трохи завеликим хронометражем, однак цілком гідний одного перегляду. Прихильники обох головних виконавців і любителі крутих цинічних антигероїв мають бути задоволені.