13 годин: Таємні воїни Бенгазі

[Майкл Бей->michael-bay] продовжує намагатись довести, що може бути серйозним режисером. Втім, цього разу він робить це, знімаючи те, що у нього виходить найкраще, – перестрілки і великі вибухи.

13_hours_1


Взявши реальну історію про напад на американське консульство у Бенгазі, Лівія, Бей не став робити з неї попкорновий бойовик, але й не “докрутив” її до повноцінної воєнної драми. А цей випадок дійсно давав шанс це зробити, бо однозначно був однією з найбільш невдалих бойових операцій в сучасній американській історії. Майстер епічних картин на кшталт Спілберга чи Рідлі Скотта створив би черговий “Порятунок рядового Раяна” чи “Чорний яструб”, проте у Бея епічність на рівні [“Трансформерів”->transformers], і зайві питання він у своїх фільмах піднімати не звик. Наприклад, таке – може, і не найголовніше, але для даної стрічки важливе: чого ж всі ці численні місцеві хотіли від привітного і оптимістичного (майже на рівні клінічного ідіотизму) американського посла? Для Бея це просто натовп людей зі зброєю, які раптом чомусь почали бігати і стріляти в американців. І він не сумнівається у тому, що лізти зі своїм уставом в чужу країну – це пречудова ідея, принаймні у тому випадку, коли це роблять Штати. В результаті яку-небудь мораль з “13 годин” винести важко: просто постріляли собі, когось вбили, решта полетіла додому.

13_hours_2

Те, що режисер не став запрошувати перевірених зірок, можливо, і непогано. Погано те, що обрані ним відносно маловідомі актори розкрити характери своїх персонажів так і не змогли, що, в принципі, дивує, враховуючи, скільки їм присвячено екранного часу. Всі вони звелися до штампів, і відрізнити одного від іншого майже неможливо – а у цьому випадку немає ані найменшого значення, хто з них загине, а хто залишиться живим. Всі вони – сильні, здорові, сміливі американські хлопці, всіх чекають вдома рідні… і до цього практично немає чого додати. Протистоять їм у першу чергу навіть не озброєні лівійці (їх, як вже було сказано, і персонажами-то не назвеш), а бюрократи, які спочатку забороняють героям рятувати посла, а потім не можуть забезпечити їм вчасну поміч. Освічена інтелігенція тільки заважає – ось єдиний життєвий урок, який можна винести з “13 годин”, і такий урок у фільмі Майкла Бея – це зовсім не сюрприз.

13_hours_3

Підсумки: професійно знята, але нуднувата і непереконлива спроба створити воєнну драму, з маловиразними персонажами і питаннями, які залишаються без відповідей. Краще б вже Бей знімав кіно про роботомашинок – там він виглядає більш на своєму місці.

1 коментар для “13 годин: Таємні воїни Бенгазі”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *