Кінорік ще тільки почався, а ми вже маємо стовідсоткового кандидата у номінацію на “Оскар” за найкращий повнометражний мультфільм. Це той рідкісний випадок, коли в один ряд з кращими роботами “Піксару” стає стрічка, знята іншою студією.
Можливо, називати “Зоотрополіс” найкращим зі зробленого студією Діснея з часів “Красуні та чудовиська” є певним перебільшенням, однак привід мислити у цьому напрямку картина все ж таки дає. У першу чергу тому, що це весела розумна казка з детально продуманим власним світом і завжди актуальним моральним посланням. У Зоотрополісі знайшлося місце для ссавців усіх видів та розмірів, від слонів до лемінгів, що автори фільму обігрують з неабиякою вигадливістю. Але райський на перший погляд звіриний мегаполіс виявляється зовсім не простим і не дуже привітним, за його яскравою обгорткою приховується гірка правда, внутрішній конфлікт, який поступово наростає і може вибухнути у будь-який момент. Розрекламована рівність у правах усіх тварин – лише ілюзія, оскільки у будь-якому суспільстві завжди будуть сильніші і слабші, а також ті слабші, кому набридло миритися зі своєю долею.
Запорукою успіху стрічки є дует головних героїв з пречудово розробленими характерами. “Дісней” в останні роки зробив справжню революцію з переосмисленням своїх жіночих персонажів, однак у випадку з крольчихою Джуді однозначно влучив у десятку: недосвідчена, але розумна, вразлива, але надзвичайно хоробра, вона миттєво завойовує глядацьку симпатію, і спостерігати за її перемогами дуже приємно. “Хімії” між нею та хитрим лисом, який не з доброї волі стає її помічником-напарником, може позаздрити будь-який ігровий фільм, і при цьому герої постійно розкриваються з нових боків: рудий цинік і шахрай виявляється дуже хорошим детективом з природним талантом, а провінційна крольчиха-коп напрочуд спритно користується законом для досягнення власної мети і не нехтує дружбою з кримінальними босами. Він може поводитися шляхетно, а вона може робити помилки, що впливають на життя усього Зоотрополісу, – персонажі ідеально доповнюють одне одного, і виникає бажання побачити їх знову і не раз.
Також у картині є продуманий детективний сюжет у стилі “Китайського кварталу”, досить-таки похмурі для розрахованого на сімейний перегляд фільму моменти зі скаженими хижаками, цілий потік словесних та візуальних жартів (неможливо не відзначити сцену з лінивцями), обігрування усіх можливих стереотипів, цитати з класики на кшталт “Хрещеного батька” – для того, щоб усе це помітити і як слід оцінити, потрібно як мінімум два перегляди. “Зоотрополіс” – мультфільм, який можна рекомендувати усім без винятку, і навряд чи хтось після перегляду залишиться незадоволеним.