[“Скеля” Джонсон->dwayne-johnson] вже неодноразово з’являвся у комедіях, доводячи, що вміє і любить смішити людей і іронізувати над собою. Саме цим він займається у новій комедії-бойовику у товаристві вже однозначного коміка Харта.
Центральну сюжетну ідею обрано дуже непогану: з товстуна, який був у школі загальним посміховиськом, виріс м’язистий суперагент, який, тим не менш, попри всю свою крутизну в душі залишився м’якосердним аутсайдером, який любить єдинорогів та [“Сутінки”->twilight]. Він продовжує сприймати як кумира колишню шкільну зірку, хоч з того через двадцять років вийшов незадоволений життям бухгалтер. Поки Харт на екрані сам, він сприймається у кращому випадку задовільно, попри те, що намагається поглибити характер свого персонажу. Однак щойно Кевін потрапляє в один кадр з Двейном, починають сипатися комічні іскри: Джонсон з явним задоволенням грає крутого життєрадісного здорованя, який не дуже дружить з реальністю і часом здається божевільним, тоді як Харт виступає у незвичній для нього ролі “білого клоуна” (straight man).
Вдалий дует головних виконавців – це головне і, фактично, єдине достоїнство картини. Шпигунський сюжет про пошуки зрадника є усього лише набором галасливих нісенітниць. Екшн, якщо не рахувати стрілянини-бійки в офісі, дуже посередній, і його не так багато. Емі Раян непогано виглядає в ролі агента, що шукає Джонсона, проте персонаж залишається одновимірним. Камео [Бейтмана->jason-bateman] та Маккарті (у останньої зовсім маленьке, але є зараз хоч одна комедія, в якій вона не з’являється?) нібито й непогані, однак нічого особливого стрічці не додають. Радують хіба що невдалі моменти на зйомках, запропоновані авторами у самому кінці фільму.
Підсумок: непоганий комедійний бойовик, який вдалося врятувати дуету Джонсона та Харта. Легка розвага не претендує ні на що особливе і швидко забувається, проте дозволяє весело провести півтори години.