Чи потрібне продовження найбільшому голлівудському хіту двадцятирічної давнини, який багато в чому сформував сучасні уявлення публіки та кінематографістів про літні блокбастери? Скажемо відверто, навряд чи. Однак цього року це можна сказати майже про кожен сіквел.
Як можна продовжити історію, яку розповів [“День Незалежності”->independence-day]? Якби до справи взявся інший режисер, можна було б очікувати хоча б найменшої несподіванки, але не у випадку, коли той самий, ще й той самий [Еммеріх->roland-emmerich]. З самого початку було зрозуміло, що це буде той самий фільм, що й перша частина, тільки всього буде значно більше – спецефектів, руйнувань, прибульців, персонажів і нісенітниць. Так воно й сталося.
Все те саме, що й було: зловісне “тихе” наближення прибульців, безрезультатна паніка в останні хвилини, потужний удар, ще один, невдалий удар у відповідь, знаходження слабкого місця у ворога, самопожертва неголовного персонажа, перемога, хеппі-енд (ні, це були не спойлери). Тільки сенсу в подіях ще менше: людина, що багато років пролежала у комі, легко встає, бігає і розмовляє, а закони фізики у цій картині не працюють в принципі. Діалоги… не можна сказати, що стали значно гіршими, бо були слабкими і в першій серії. Сцени руйнувань стали масштабнішими, зорельоти стали більшими, тільки усе це позбавлене найменшого елементу несподіванки і не справляє такого враження, як руйнування Білого Дому двадцять років тому.
Майже усі актори першого фільму повернулися, крім того, чия відсутність дійсно відчувається, – [Вілла Сміта->will-smith], який додавав “Дню” гумор і бадьорість. З абсолютно незрозумілих причин його спробували замінити [Лаямом Хемсвортом->liam-hamsworth], одним з найменш виразних молодих акторів і однією з найулюбленіших боксерських груш для кінокритиків. Втім, він хоча б менш дратує, ніж його найкращий друг. [Голдблум->jeff-goldblum] просто повторює те, що грав у фільмі-попереднику, [Пуллман->bill-pullman], здається, хоче швидше відпрацювати свій номер і зникнути. Майка Монро і особливо китаянка Анжела Ян Ін радують око в абсолютно одновимірних ролях, а [Джадд Гірш->judd-hirsh], хоч і веселить, до сюжету майже ніяк не прив’язаний.
Підсумок: черговий сіквел, зроблений без жодної фантазії, який просто експлуатує знахідки першої стрічки. Однак навіть найбільші любителі “Дня Незалежності” можуть бути не в захваті, оскільки це просто масштабніше повторення пройденого, зняте без особливого ентузіазму.