Йдуть роки, змінюються уряди, а [Кейт Бекінсейл->kate-bakinsale] продовжує стрибати по екрану у чорній шкірі і з пістолетами в обох руках. Її Селін вже встигла побувати і коханою, і мамою, і елітним воїном, і вигнанкою. Тим не менш, сутність залишається незмінною: яким би не був сюжет, глядачі чекають миті, коли вона почне знищувати перевертнів або ж сородичів-вампірів за допомогою вогнепальної та холодної зброї і просто голіруч.
У п’ятій частині, втім, героїня робить це не дуже часто, і навіть іноді виникає питання, чому її вважають найкращим бійцем, оскільки її декілька разів виразно обламують. Взагалі у цій стрічці дії не дуже багато, причому знята вона не найкращим чином, і спецефекти видаються дешевими і застарілими. З битв більш-менш варті уваги пропонуються лише в останній третини: дві сутички Селін з ватажком ліканів-перевертнів Маріусом і двобій її союзника Дейвіда з вампіркою-інтриганкою Семірою. Основну ж частину екранного часу займають інтриги у стилі “Ігри престолів”, стандартні діалоги, зняті у двох-трьох не надто розкішних декораціях.
Тому, хто не пам’ятає добре попередні частини, не пощастило, оскільки автори, мабуть, вважають, що дивитися кіно будуть лише віддані фани або ж люди з феноменальною пам’яттю, і легко оперують у діалогах іменами персонажів з інших “Інших світів”, не пояснюючи, хто це був і причому вони тут. В результаті пересічний глядач зрозуміє зміст приблизно половини з того, що відбувається, але ж він тут не для того, щоб щось зрозуміти, а для того, щоб ще раз побачити в бою шкіряну Бекінсейл.
Якщо в бою акторка все ще виглядає нормально (не будемо вдаватися в питання, скільки в цих сценах спецефектів та каскадерської роботи), то жінку, яка втратила все і вважає, що несе оточуючим лише смерть, вона грає дуже одноманітно. Таке враження, що їй це вже давно набридло. Єдиний момент, коли вона оживляє екран, теж знаходиться у фіналі, коли Селін, скажімо так, вдає з себе Гендальфа і змінює чорний шкіряний плащ на білу шубку. Такий от розвиток образу. Краще, ніж нічого.
Коханий та дочка героїні, настільки важливі для неї у попередніх серіях, цього разу у грі участь не беруть зовсім. На перший план вийшов Дейвід Джеймса, з якого навіть спробували зробити повноцінного другого головного героя, а не просто помічника Селін і її потенційний любовний інтерес. Втім, найяскравішим персонажем стала Семіра: Лара Пулвер грає підкреслено коміксову лиходійку не без гумору і з ентузіазмом, а фільму цих двох речей вкрай бракує. Тому вона легко затьмарює одноманітного Маріуса Тобіаса Мензіса, і органічно у кадрі з нею виглядає хіба що ветеран Денс.
Підсумок: нічого особливого у картині немає, вона нуднувата, не дуже динамічна і перевантажена міфологією “Іншого світу”. Але якщо люди продовжують йти в кінотеатри на шкіряну Бекінсейл, значить, це все комусь треба.