Американська пастораль

Макгрегор проявив неабияку відвагу, вибравши для свого художнього режисерського дебюту один з, як вважає більшість критиків, найкращих романів минулого століття. Чи була така хоробрість виправданою? Швидше “ні”, ніж “так”.

american-pastoral1


По-перше, дуже помітні невдачі з підбором акторів. Швед і Дон Левови, згідно із задумом, мають бути втіленням американської мрії у класичному варіанті: вродливі, здорові, достатньо багаті, щасливі у шлюбі, віддані американським цінностям, але при цьому не те щоб дуже розумні. Вони не тупі, зовсім ні, але й на інтелектуалів не мають бути схожі. Макгрегор-режисер призначив Макгрегора-актора на головну роль, як це робить чимало його колег, проте схибив: він зовсім не схожий на красеня-атлета, спортивну зірку. Для цього у нього занадто інтелігентне й розумне обличчя. У той самий час його герой поводиться не дуже розумно, роблячи один невдалий вибір за іншим, в результаті чого у сприйнятті фільму відразу виникає дисонанс.

american-pastoral2

Те саме можна сказати про Коннеллі, яка дуже старанно і з психологічною глибиною грає жінку, в якій особливої глибини немає. По-справжньому добре вона виглядає лише у сцені, де Дон звинувачує чоловіка в усіх бідах, а її нервовий зрив і подальше різке видужання здаються награними і непереконливими. У ролі Меррі Фаннінг робить усе можливе, щоб героїня була якомога менш привабливою ззовні і зсередини, тому навіть тоді, коли вона має викликати жалість, цього не відбувається. І навіть при тому, що сценарій намагається пояснити проблеми дівчини, змішуючи фрейдизм з не туди напрямленою політичною активністю, мотиви її ключових вчинків залишаються загадкою, як, зрештою, і вона сама. В результаті єдиним дійсно цікавим персонажем у стрічці є молода авантюристка Рита Коен у виконанні Валорі Каррі, яка виголошує шаблонні революційні лозунги, а насправді має значно більш прозаїчні мотиви.

american-pastoral3

Відсутність у картині привабливих характерів, персонажів, за яких можна було б вболівати, вже ускладнює перегляд фільму, а до цього ще й додається невдало обраний темп оповіді. Через це стрічка здається значно довшою, ніж є насправді. Ретро-атмосфера відтворена дуже якісно, однак для художнього фільму цього замало, особливо коли йдеться про екранізацію настільки поважної книги.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *