Режисера Левицького можна назвати одночасно патріотом і антипатріотом. З одного боку, він знімає на Україні фільми українською мовою, причому такі, на які глядачі ходять. З іншого, який би жанр він не взяв, містичний трилер (“Тіні незабутих предків”) чи кримінальну комедію ([“Ломбард”->lombard]), він робить кальку із західних стрічок – настільки відверту, що, власне, нічого українського не залишається.

