#SELFIEPARTY

Режисера Левицького можна назвати одночасно патріотом і антипатріотом. З одного боку, він знімає на Україні фільми українською мовою, причому такі, на які глядачі ходять. З іншого, який би жанр він не взяв, містичний трилер (“Тіні незабутих предків”) чи кримінальну комедію (“Ломбард”), він робить кальку із західних стрічок – настільки відверту, що, власне, нічого українського не залишається.

selfieparty1


У “#SELFIEPARTY” навіть імена у більшості героїв західні. Як завжди, Левицький, довго не роздумуючи, зібрав зі світу по нитці. Центральну ідею позичив з “Проект Х: Дорвалися”, додав чималу дозу жартів у стилі “Де моя тачка, чувак?”, шалених копів взяв з “SuperПерців”, мамцю Стіфлера запросив з “Американського пирога” (щоправда, зробив її нянею) – можна перелічувати ще довго. Не менш “оригінальним” постановник був у підборі персонажів: не дуже впевнений у собі хлопець, його відверто нахабні друзі, один мажорчик, а інший просто “веселун” і хам, ще один, вже депресивний, друг, який взагалі невідомо що робить у такій компанії, скромна і розумна дочка декана, який суворо наглядає за нею, тощо. З перших же кадрів зрозуміло, хто буде творити проблеми і хто з ким залишиться.

selfieparty2

Скаржитись на якість гумору немає сенсу, вона якраз така сама, як у більшості подібних стрічок незалежно від країни-виробника, а от рівень жорстокості вищий, ніж звичайно у молодіжних комедіях. Левицький намагався розіграти карту з “відважною” неполіткоректністю у стилі Фареллі (приблизно половина жартів крутиться навколо карлика, алкоголіка і дегенерата), забувши, що ця фішка не має такого принципового значення для наших глядачів, як для американських. З акторською грою знову не повезло, і невідомо, чому ролі переозвучили професійні дубляжисти (вибрані на ролі хлопці не вміють розмовляти у кадрі?). “Глибокі істини”, якими періодично діляться з глядачем персонажі, навряд чи здивують нині і школяра. Містика не виглядає доречною, і, головне, жодне любительське відео у фільмі на любительське не схоже.

selfieparty3

Підсумок: чергова спроба зняти вітчизняне жанрове кіно, яка, попри невисоку якість, свого глядача точно знайде. Що не кажіть, спостерігати за тим, як п’яна молодь трощить розкішний дім, – це весело.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *