Як не прикро, але попри те, що технології, за допомогою яких “фабрика мрій” створює півтора десятки тривимірних анімаційних стрічок на рік, розвиваються швидко, у сюжетному плані цей жанр убожіє ще швидше. Історії про звірят, які тікають на волю, вже виглядають анекдотично, пригоди Шрека на третій спробі виродилися у самопародію, і лише “Піксар” намагається весь час змінювати конячку, ризикуючи братись за зовсім різні світи й персонажів.

