Кунг-фу Панда

Як не прикро, але попри те, що технології, за допомогою яких “фабрика мрій” створює півтора десятки тривимірних анімаційних стрічок на рік, розвиваються швидко, у сюжетному плані цей жанр убожіє ще швидше. Історії про звірят, які тікають на волю, вже виглядають анекдотично, пригоди Шрека на третій спробі виродилися у самопародію, і лише “Піксар” намагається весь час змінювати конячку, ризикуючи братись за зовсім різні світи й персонажів.

kpand

“Кунг-фу Панду”, як відомо, створила не “Піксар”, а “Дрімворкс”, фанатично віддана тваринній тематиці. Елементом, який би додав у традиційний сюжет про протистояння добрих і лихих звіряток різноманіття, мало стати пародіювання усіх існуючих фільмів про кунг-фу, а також усіх кіноміфів, побудованих на стосунках мудрого вчителя і невдахи-учня. Пародія вийшла досить кумедною і продуманою: будь-хто більш-менш знайомий з жанром у його первісному гонконгівському варіанті без проблем впізнає характерні сюжетні ходи, штампи і типових персонажів (мудрий вчитель, ще більш мудрий, майже до божевілля, вчитель вчителя, поганий і майже непереможний колишній учень, простуватий батько-селянин тощо). Втім, сама спроба подібної пародії далеко не нова, їх робили і роблять досить часто, просто вперше її реалізували в анімаційному варіанті, що дало додаткові переваги у плані постановки найфантастичніших двобоїв.

kpand

На жаль, крім пародії фільму особливо похвалитись нема чим. В сюжетному плані він видається досить-таки біднуватим, перекладаючи усю вагу на ті самі кунг-фу-штампи, які сам і пародіює, і не намагаючись додати щось своє, оригінальне в інтригу, всі ходи в якій вираховуються на півгодини наперед. Та й рівень гумору є невисоким, переважно обмеженим падіннями і нападами ненажерливості головного героя. Тому “Панда” вийшов розрахованим на дві категорії глядачів: на фанів фільмів кунг-фу та на дітей, які сприймають його як звичайну казку. І це у той час, коли найвдаліші комп’ютерні мультфільми на кшталт першого [“Шрека”->shrek] та [“Рататуя”->ratatoille] давно довели, що цей різновид розваги може (і повинен) бути розрахований на різні вікові категорії.

Одне з головних розчарувань – центральний момент інтриги: як же незграбний та повільний По стане справжнім майстром і поб’є непереможного барса? Ось де була можливість запропонувати свіжий, несподіваний і кумедний хід. Але нічого подібного – конфлікт розв’язується настільки умовно, як не снилося навіть східним кунг-фу-сценаристам. Згадується відома приказка про бобрів і козлів, останні з яких заздалегідь приречені на поразку.

kpand

Підсумок: добра анімація, ефектні двобої і помітні пародійні елементи дозволять непогано провести час, але відчутний брак чогось іще змушує зарахувати “Панду” у список анімаційних “ блокбастерів на один день”.

10 коментарів для “Кунг-фу Панда”

  1. Фільм бомба, мені дуж сподобався – ставка на гарно проанімованих звіряток особисто на мене діє 🙂
    + дуже приємний переклад
    + мультик все таки змушує задуматися – а саме, над таємницею народження панди 🙂

  2. Панове, намагання бути розумними – зветься “зарозумілість” – заважає вам отримувати насолоду від простих речей. Ніякого особливого елементу немає – от у чому полягає секрет будь-якої особливої страви. Це сказано було ще у “Матриці” – пам’ятаєте класичне “Нема ніякої ложки”? Це було повторено зараз. Просто диво, як, намагаючись відкопати у простому мультику “щось оригінальне в інтризі”, ви не помітили товстого доброго Панду, який шукав те саме – і таки знайшов… 😉

  3. Отримувати насолоду, навіть від такої простої страви, ніщо не заважає – вона й отримується. Але одна річ отримувати, а інше – вказувати, де місце даного витвору у сучасному кінопотоці. А саме нижче “Шрека”, “Суперсімейки” і “Рататуя”. От і все. Зарозумілість хіба що у того, хто намагався (і знайшов) у рецензії (і в “Матриці”) щось більше, ніж воно насправді є.

  4. І чому, власне, “нижче” усіх цих трьох мультиків? Ви надто легко “ділите людей на дві категорії” – чого саме іще “відчувається брак” у цьому мультику – най от у порівнянні з названими трьома? Якось обгрунтована думка завше цікава – “це кіно подобається тільки невибагливим та нерозумних” – це аж надто суб’єктивно, причому не про кіно, а про вибагливість та розум інших.

    Доречі, це досить часта думка у вас тут… 😉

  5. Категорій не дві, а набагато більше, і саме тому чисте захоплення чи чисту зневагу до фільму ви на цьому знайдете дуже рідко, а найчастіше знайдете аналіз сильних та слабких сторін, як у випадку з даною рецензією.

    Нижче цих трьох тому, що в усіх трьох якраз було дещо свіже та оригінальне, у кожному своє (якщо треба докладніше – читайте рецензії). Фрази “це кіно подобається тільки невибагливим та нерозумним” в жодній з рецензій немає, це вже відверта брехня. Якщо ви прирівнюєте її до фрази

    “Тому “Панда” вийшов розрахованим на дві категорії глядачів: на фанів фільмів кунг-фу та на дітей, які сприймають його як звичайну казку”

    то це не я, а ви поганої думки про дві вищезгадані поважні і важливі (ані краплі іронії в цьому) категорії глядачів.

  6. Слід визнати, український дубляж цього разу таки слабший і невиразніший, ніж російський – таки й справді є враження, наче “чогось бракує”. Хто любить мультики – раджу подивитися “Кунг Фу Панду” російською.

  7. як на мене, то переклад цілком пристойний. і взагалі – ніякий переклад не може рівнятися до оригіналу. так що… і взагалі, як казав мій викладач, – поганий переклад кращий, ніж його відсутність 🙂

  8. “поганий переклад кращий, ніж його відсутність” – впевнений що ДімЮріч Пучков, він же “Гоблін”, доволі б розгорнуто прокоментував це ствердження вашого шанованого викладача ;). Від себе можу сказати, що твір мистецтва, а кіно ним є і буде, споганене чиєюсь бездарністю, краще взагалі не споживати, тобто у випадку кіно просто не дивитись. Варто пошукати інші варіанти, вони обов”язково знайдуться.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *