Перш за все слід висловити подяку працівникам кінотеатру за уважність до обслуговування репертуару, так би мовити. Я давно радив під час демонстрації фільмів жахів спускати на мотузці в зал скелета чи випускати побігати дівчинку в білому з довгим чорним волоссям – такі додаткові ефекти йдуть тільки на користь перегляду. Але встати під час однієї з напружених сцен ближче до фіналу (у на три чверті порожньому залі) поряд з кріслом і голосно зашелестіти кульком, збираючи пляшки з-під коли, – це теж непогано спрацьовує. Сцена, яка насправді була не такою вже й страшною, одразу отримала додаткові оберти.
