Крiстофер Ештон Катчер народився 7 лютого 1974 р. в Кедар-Рапiдсi (штат Айова). У нього e брат-близнюк Майкл, який народився на п’ять хвилин пiзнiше нього, i старша сестра Таша. Коли йому було 13, батьки вирiшили розлучитись, i тато Ештона, зiбравши речi, перебрався в iнше мiсто. Два роки по тому мати знову вийшла замiж i переiхала з дiтьми та новим чоловiком на невелику ферму Хомстед у штатi Айова. Перспектива стати фермером Ештона не влаштовувала, i вiдразу ж пiсля закiнчення школи вiн вирушив шукати щастя у мiстi. Спочатку вiн досить успiшно займався спортом (брав участь у змаганнях з боротьби), потiм грав другорядну роль у мюзиклi “Принцеса, що плаче, та золотий гусак” i роль тата Ворбукса в “Еннi”. Зрозумiвши, що таким способом багато не заробиш, Катчер вступив до унiверситету для вивчення перспективного напряму бiохiмiчних розробок.
На першому курсi унiверситету старшокурсники привели Ештона в спортзал для посвяченя у члени братства “Дельта”, примусили роздягнутись, прив’язали до волейбольноi сiтки i пiшли. Катчер з нетерпiнням чекав, коли закiнчиться випробовування, однак тут в зал одна за одною почали заходити дiвчата – там саме повинне було початись тренування жiночоi волейбольноi команди. З того часу Катчер обожнюe розiграшi.
Для того, щоб оплачувати навчання, Ештону доводилось пiдмiтати пiдлогу на заводi за 12 доларiв. Йому навiть доводилось сдавати кров, коли не вистачало грошей. Однак стати першокласним спецiалiстом у галузi бiохiмii йому не судилося: одного дня хлопця помiтили в барi представники модельного агентства, i вже наступного дня Катчеру подзвонили з Нью-Йорка. Перед ним вiдкрились дверi офiсiв таких вiдомих модельeрiв, як Джаннi Версаче, Кельвiн Кляйн, Томмi Хiлфiгер. Через кiлька мiсяцiв Ештон вже посмiхався з обкладинок журналiв мод. Наступним кроком до слави стало телебачення: глядачi запам’ятали Катчера завдяки ролi у серiалi “Шоу 70-х рокiв”. Пiд час одного зi своiх перших iнтерв’ю молодий актор збрехав, що народився 7 лютого 1978 р., проте журналiсти швидко з’ясували правду.
Ештон дебютував у кiно у 1999 р. у картинi “Незабаром буде”. У 2000 р. Катчер з’явився на екранах у фiльмах “Азартнi iгри” та “Спускаючись до тебе”, а наступного року був номiнований на премiю “MTV Movie Award” за роль у популярнiй молодiжнiй комедii “Де моя тачка, чувак?”. Ештон також став ведучим шоу “Пiдстава” на каналi MTV; цю свою роботу вiн коментуe так: “Ми просто показуeмо зiркам, як легко можна втратити розкiш, за якою вони iнодi просто божеволiють. Щоб не забували, що в першу чергу вони звичайнi люди, а лише потiм зiрки”.
У вестернi “Техаськi рейнджери” (2001) актор зiграв молодого ковбоя, а у 2003 р. вийшли вiдразу три комедii за його участю – “Молодята”, “Дочка мого боса” i “Гуртом дешевше”. Щоправда, за гру у цих стрiчках Катчера висунули на здобуття “Золотоi малини”, але актор навiть зрадiв: найкраща реклама – це антиреклама. У 2003 р. вiн зайняв третe мiсце у десятцi найсексуальнiших чоловiкiв, складенiй журналом People.
Наступна робота Ештона змусила критикiв писати про те, що вчорашнiй комедiант не позбавлений справжнього драматичного таланту: у фантастичному трилерi “Ефект метелика” (2004) герой Катчера вiдкриваe у собi здатнiсть, подорожуючи подумки у минуле, змiнювати власну долю. “Працювати над цим фiльмом було дiйсно цiкаво, – розповiдаe Ештон. – Я вперше грав характер – молодий чоловiк з жахливим минулим”. Пiсля цього актор повернувся до комедiйного жанру (“Бiльше, нiж кохання”, “Вгадай хто?”). Цiкаво, що саме Катчера студiя “Ворнер Бразерс” хотiла бачити в головнiй ролi у новому фiльмi про Бетмена, однак режисер Крiстофер Нолан вирiшив, що це занадто несерйозний кандидат.
Що ж стосуeться особистого життя Катчера, то його подробицi майже весь час потрапляли на першi сторiнки вiдповiдних газет. Ештон крутив романи з моделлю i актрисою Дженуарi Джонс, з Ешлi Скотт, Брiттанi Мерфi, а про його стосунки з Демi Мур в Голлiвудi не плiткував тiльки лiнивий.