Людина, якоi не було (The Man Who Wasn’t There / Человек, которого не было). США, 2001. Режисер Джоел Коен. У ролях: Бiллi Боб Торнтон, Франсес Макдорманд, Майкл Бадалукко, Кетрiн Боровiц, Джеймс Гандолфiнi, Тонi Шелхауб.
ENTER-фiльм, субота 9 липня, 18.25
Дiя стрiчки вiдбуваeться у 40-х роках. Мовчазний перукар Ед Крейн розчарований тихим iснуванням у провiнцiйному мiстечку. Одного дня мрii героя про iнше життя набувають реальних обрисiв: його захоплюe iдея випадкового знайомого розбагатiти за допомогою сухих хiмчисток. Вiдтепер основна мета Крейна – знайти грошi для бiзнесу…
Жанр “чорного фiльму” давно цiкавить братiв Коенiв: вони вже зверталися до нього у своiх чудових картинах “Просто, як кров” (1983) та “Перевал Мiллера” (1990). Цього разу вони запропонували надзвичайно витончену варiацiю на улюблену тему, знявши стрiчку у чорно-бiлiй гамi i детально вiдтворивши характернi ситуацii, персонажiв та атмосферу класичних гостросюжетних картин 40-х. Однак Коени, як справжнi постмодернiсти, знову зумiли зберегти iронiчну дистанцiю мiж досконалою стилiзацieю i власним вiдношенням до зображуваних подiй, примусивши типовi атрибути жанру грати за новими правилами.
З роллю Еда Крейна блискуче впорався вiдомий актор, письменник та режисер Торнтон (“Вiдточене лезо”, “Бандити”). Про спiвпрацю з Коенами вiн розповiдаe наступне: “Шiсть рокiв тому нас познайомив спiльний друг, продюсер Джим Джекс. Джоел Коен вiдразу пообiцяв, що напише для мене роль. Минуло кiлька рокiв, i вiн раптом подзвонив i сказав: “Хочеш зiграти перукаря, котрий збираeться шантажувати коханця своei дружини, щоб отримати грошi на вiдкриття хiмчистки?” Я погодився, не роздумуючи, хоча з його слiв чомусь зробив висновок, що роль буде невеликою. Але потiм прочитав сценарiй i побачив, що роль e головною”. Торнтон, якому Коени дозволили самостiйно вигадати зовнiшнiсть його персонажа, орieнтувався на легендарних зiрок “чорних фiльмiв”: “Мене надихав Хамфрi Богарт i недопалок, що завжди висiв у нього на губi. У Реймонда Берра я позичив напiвсиве волосся, у Фреда Макмюррея в “Подвiйнiй страховцi” – залiзну незворушнiсть у будь-якiй ситуацii. У Монтгомерi Клiфта намагався взяти його вмiння грати внутрiшнe життя”. З-помiж решти виконавцiв особливо вирiзняються Гандолфiнi та Шелхауб.
“Людина, якоi не було”, бюджет якоi становив 20 млн. доларiв, зiбрала у прокатi США лише 6 мiльйонiв (втiм, стрiчки Коенiв нiколи не належали до фаворитiв публiки). Натомiсть журi фестивалю у Каннi присудило братам-кiнематографiстам черговий приз за найкращу режисуру (“Ми вже стали частиною каннськоi декорацii”, – жартували Коени). Американськi критики також високо оцiнили фiльм: Нацiональна рада кiнорецензентiв зарахувала його до десяти найкращих картин року, а Торнтона нагородила премieю за виконання чоловiчоi ролi.