Римейки – рiч крихка i в бiльшостi випадкiв позбавлена сенсу, оскiльки майже завжди вони створюються виключно з фiнансових причин. Коли оригiнальний сюжет пересаджують на грунт iншоi краiни чи епохи, це ще можна зрозумiти – тодi у нього хоча б теоретично e можливiсть заграти по-новому, але в бiльшостi випадкiв це теж нi до чого путнього не призводить. Коли ж просто перезнiмають стару iсторiю з iншими акторами, шанси отримати щось варте уваги мiнiмальнi.
У випадку з “Все або нiчого” дежа вю вiдчують бiльшiсть глядачiв. Тому що перший “Найдовший ярд”, припустiмо, бачили далеко не всi, а от ще його римейк, англiйський “Кiстколом”, знайомий багатьом. Той, хто дивився його, у новiй картинi не знайде нiчого нового. Тiльки замiсть Вiннi Джонса – Адам Сендлер.
Не буду казати, який Джонс актор, але вiн футболiст професiйний, тому у “Кiстколомi” в футбольних сценах вiдчувалась певна достовiрнiсть. Сендлер… кажуть, що вiн тренувався i робив успiхи, але вони завжди так кажуть. В те, що вiн виробляв всi тi фокуси на полi без дублерiв, не вiриться зовсiм. Що стосуeться акторства, то цей герой Сендлера не дратуe так, як його раннi “шедеври”: все ж таки Пол Крю – персонаж iншого типу, нiж Бiллi Медiсон, вiн же Хеппi Гiлмор, вiн же Водоноша, вiн же всеперемагаючий iнфантильний дебiл. Але й особливого смiху вiн не викликаe, хiба що на початку, коли влаштовуe для телебачення шоу з полiцейським переслiдуванням. Фiльм краде колега Адама – метушливий базiкало Крiс Рок, запас жартiв про непростi стосунки бiлих i чорних у якого, здаeться, невичерпний.
Сендлер знайшов епiзод i для свого постiйного “напарника” Роба Шнайдера. Це у них традицiя: Шнайдер у кожному своeму фiльмi даe камео Сендлеру i навпаки. Причому кожного разу Сендлер в епiзодичнiй ролi затьмарюe Шнайдера в головнiй i навпаки. Тут би iм зробити висновки i обмежити свою дiяльнiсть епiзодичними ролями, але ж не зроблять.
Жоден сучасний римейк не обходиться без участi зiрки фiльму-першоджерела. Так було в “Шафтi”, “Янголах Чарлi”, “Старськi i Хатчi” i в багатьох iнших. Участь Берта Рейнольдса у “Все або нiчого” звелась до простоi присутностi. Шкода, оскiльки у нього, на вiдмiну вiд колег з перелiчених вище стрiчок, був не епiзод, а повноцiнний персонаж. Для актора, який свого часу був однieю з головних зiрок “фабрики мрiй”, можна було написати бiльш яскраву й цiкаву роль тренера. Натомiсть Джеймс Кромвелл свою невелику роль начальника тюрми вiдпрацьовуe на 100%.
Якщо що й рятуe картину (частково), то це бадьорий саундтрек i колоритний набiр гравцiв команди в’язнiв. Завдяки цим двом складовим наприкiнцi дiйсно виникаe щось на кшталт спортивного духу, що захоплюe i примушуe вболiвати за героiв, навiть якщо по хвилинам знаeш, що вiдбуватиметься. А це вже непогано.