Чарлi i шоколадна фабрика (Charlie and the Chocolate Factory / Чарли и шоколадная фабрика). Фантастична комедiя / казка. США, 2005. Режисер Тiм Бертон. У ролях: Джоннi Депп, Хелена Бонем-Картер, Ноа Тейлор, Крiстофер Лi, Джеймi Фокс, Дiп Рой, Дейвiд Келлi, Фреддi Хаймор.
Вiллi Вонка (Депп) – ексцентричний кондитер, який, втративши зв’язок з сiм’eю, почав шукати наступника. Вклавши золотi квитки в обгортки фiрмових шоколадних батончикiв, вiн запросив п’ятьох дiтей, яким вони дiстались, на екскурсiю по своiй солодкiй iмперii. Те, що дiтлахи побачили за стiнами пiдприeмства, куди 15 рокiв не ступала нога стороннiх, вражаe уяву…
Цю казку написав у 1964 р. британський письменник Роалд Дал. У 1971 р. було знято мюзикл “Вiллi Вонка i шоколадна фабрика”, де роль дивака-кондитера було значно розширено. Стрiчку, головну роль в якiй виконав вiдомий комiк Джин Уайлдер, було номiновано на “Оскар” за музику. Рiшення робити нову екранiзацiю на студii “Ворнер Бразерс” прийняли у 1999 р. Режисуру пропонували Герi Россу, а претендентами на головнi ролi називали Нiколаса Кейджа, Стiва Мартiна, Робiна Вiльямса та Джона С. Райллi. Однак жодних строкiв намiчено не було, i загальний iнтерес до проекту був мiнiмальним, доки не з’явились чутки, що фiльм знiматиме Тiм Бертон, а головну роль гратиме Мерилiн Менсон. Студiя заперечила це, але проект, який Росс передав Робу Мiнкоффу, а той – Мартiну Скорсезе, у травнi 2003 р. дiстався саме Бертону. Претендентами на головну роль вважали Майкла Кiтона та Крiстофера Вокена, проте режисер вiддав перевагу своeму улюбленцю Деппу: “Просто обожнюю з ним працювати. Вiн завжди непередбачуваний i кумедний”. Пiд час роботи над роллю актора надихав саме сценiчний образ Менсона.
Роботу над картиною довго вiдкладали. “Я неодноразово робив помилки, починаючи зйомки без готового сценарiю; бiльше це не повториться”, – пояснював Бертон. Працювати над сценарieм вiн доручив Джону Огасту, який написав для нього “Велику рибу”. Той не бачив стрiчку 1971 р. i спитав, чи потрiбно ii переглядати. “В жодному разi”, – вiдповiв Бертон. Вiн вiдразу заявив, що знiматиме не римейк старого фiльму, а нову екранiзацiю книжки Дала: “Не хочу казати погано про улюблену багатьма картину, але особисто менi вона не подобаeться. Вона дивна, однак занадто сентиментальна. Моя такою доброю не буде”. Втiм, прихильники першоi версii вважають, що Уайлдер зробив свого героя бiльш цинiчним й небезпечним, нiж у першоджерелi, i самому Огасту мюзикл здався набагато похмурiшим за його книгу. Депп скаржився, що чудова гра попередника значно ускладнюe його завдання.
Усiх умпа-лумпiв – працiвникiв компанii Вонка – зiграв один актор, карлик iндiйського походження Дiп Рой. Спецефекти зробили його ще мiнiатюрнiшим, нiж насправдi. Пiсеньки умпа-лумп, якi супроводжують чарiвну екскурсiю, – це eдине, що нагадуватиме про старий мюзикл. Композитор Деннi Елфман не лише створив iнструментальний саундтрек, а й заспiвав за весь хор маленьких чоловiчкiв.
Актора на роль заголовного героя, хлопчика Чарлi, Депп запропонував сам: 12-рiчний Фреддi Хаймор вразив його своiм талантом пiд час спiльноi роботи над “Чарiвною краiною”. Iншим претендентом на роль був британець Джеймi Белл, вiдомий за “Бiллi Еллiотом”.
Виконавиця ролi однiei з запрошених на фабрику, 11-рiчна Аннасобiя Робб, стверджувала, що по командi “Мотор!” Джоннi Депп ставав жахаюче непередбачуваним Вiллi Вонкою, але як тiльки лунало “Знято!”, знову перетворювався на приeмну i доброзичливу людину. “Депп вiдносився до всiх з однаковою повагою. Вiн поводився так, щоб ми не кам’янiли: “О Боже! Це ж сам Джоннi Депп!” А щоб ми зовсiм не стидались, запрошував до себе в гостi”.
У чотирьох павiльйонах студii “Пайнвуд”, пiд Лондоном, було побудовано будiвлю фабрики, мiсто навколо неi i рiзнi iнтер’eри, а в найбiльшому, “бондiвському”, – пейзаж з шоколадною рiкою i човном з рожевоi карамелi, на якому мандрував фабрикою Вонка з дiтьми. 540 тисяч доларiв коштувала утоплена в шоколадi камера: оператори намагались вирiшити, наскiльки близько до казана з солодощами вони зможуть пiдiбратися, але погано закрiпили камеру, i вона пiрнула в казан глибиною метр. Шоколад у чанi був синтетичним; його замiнили справжнiм, i це обiйшлось студii у ще 900 тисяч.
Бертон витратив багато часу на сцену, в якiй бiлки дiстають i сортують ядра лiсових горiхiв. Для цього вiн органiзував шестимiсячну школу для 200 гризунiв, а знiмав саму сцену 10 тижнiв.