Нiчний рейс (Red Eye / Ночной рейс). Психологiчний трилер. США, 2005. Режисер Вес Крейвен. У ролях: Рейчел Макадамс, Кiллiан Мерфi, Браян Кокс, Кайл Галлнер, Карл Джиллiард, Лора Джонсон, Макс Каш, Лорен Лестер.
Лiза Рейзерт (Макадамс) ненавидить лiтати, але жах, який iй доведеться пережити пiд час нiчного рейсу, не маe нiчого спiльного зi страхом польотiв. Сiвши в лiтак, Лiза приeмно здивована, побачивши, що сидить поруч з молодим чоловiком (Мерфi), з яким вона випила i трохи пофлiртувала в аеропорту. Однак вже через кiлька секунд пiсля зльоту новий знайомий демонструe свою справжню сутнiсть.
Про те, що це буде “проект Веса Крейвена”, стало вiдомо у серпнi 2004 р. Тодi ж були названi iмена обох головних виконавцiв. “Це зовсiм не фiльм жахiв, а психологiчний трилер, – каже режисер. – Там немаe манiяка, який бiгаe за людьми з кухонним ножем, там нiхто не ходить у масцi – хiба що в тому значеннi, що головний герой прикидаeться добропорядним громадянином, а потiм виявляeться чимось зовсiм протилежним. Адже нiколи не знаeш, хто сидить поруч з тобою в лiтаку”. Це й була центральна iдея, яка надихала сценариста Карла Еллсворта: “В лiтаках лiтають дуже рiзнi люди. Коли сидиш i дивишся, як вони йдуть по ряду, завжди думаeш: а що це за людина? Або: нi, я не хочу, щоб вiн сiв поруч зi мною. З цього й вийшла ця iсторiя”.
Iншим джерелом натхнення була “Телефонна будка” Джоела Шумахера, герой якоi бiльшу частину фiльму провiв у замкнутому просторi. “Я почав думати про те, як мiнiмiзувати простiр, – розповiдаe Еллсворт. – Чи можна зробити так, щоб героi позитивний i негативний опинились разом, i при цьому були б дiя i саспенс? Думаю, в “Нiчному рейсi” менi вдалось це зробити, тому що джерело напруги – бесiда мiж Лiзою i Джексоном, яка починаeться цiлком невинно, але потiм розвиваeться у щось зловiсне. Сподiваюсь, глядачiв теж пiдхопить цей потiк, який тримаeться на дiалогу мiж двома сусiдами в лiтаку”.
Зйомки стрiчки проходили здебiльшого в мiжнародному аеропорту “Онтарiо”, приблизно у ста кiлометрах на схiд вiд Лос-Анджелесу. Художник Брюс Алан Мiллер та його команда попрацювали з термiналом, щоб вiн був схожим на аеропорт Далласу. Деякi сцени знiмали в термiналi Тома Бредлi в мiжнародному аеропорту Лос-Анджелесу. Група також з’iздила в Маямi, де в аеропорту зняли ключовий епiзод. Старий будинок в Хенкок-парку в Лос-Анджелесi став будинком Рейзерт, де продовжуeться напружена гра. Номер в готелi, де живе Чарлз Кiф, замiсник директора служби безпеки, вiдбудували на студii Рейлi. Iнша студiя стала домом для рейсу авiакомпанii Fresh Air номер 1019 з Далласу в Маямi, де розгортаeться основна частина сюжету. Мiллер та його люди переробили арендований лiтак, щоб вiн став схожим на “Боiнг-767”. Макет лiтака можна було розбирати: Крейвен i оператор Роберт Йоман ставили камеру пiд рiзними кутами, щоб пiдкреслити вiдчуття замкнутого простору для Лiзи. “У нас був кран, встановлений над макетом, тож ми могли виймати панелi, рухати камеру вздовж рядiв, показувати подii зверху, – розповiдаe постановник. – Iнодi ми використовували наiзди i напливи, але значна частина дii вiдбуваeться мiж крiслами, що ще бiльше пiдсилюe вiдчуття клаустрофобii, i фiзичне, i психологiчне”. Щоб трясти лiтак i пасажирiв, була побудована гiдравлiчна плита 32 на 7 м. На неi встановили макет лiтака, а сама плита знаходилась на 50 спецiальних повiтряних подушках, кожна з яких могла втримати три з половиною тонни.
Крейвену довелось весь час тримати на зйомках групу з 80 статистiв, не дозволяючи iм змiнювати одяг (адже пiд час польоту з лiтака нiхто не виходить i не заходить): “Ми всi добре пiзнали один одного. Бiльшiсть стали друзями, у нас була група гравцiв у покер в однiй з секцiй лiтака, а одна пара навiть вiдсвяткувала на зйомках срiбне весiлля. Ми стали наче одна сiм’я”.
полезный сайтик френдим в жж