У 1983 р. на екрани вийшла стрiчка “Нiколи не кажи “нiколи” Iрвiна Кершнера, де у Джеймса Бонда знову перевтiлився Шон Коннерi. Гонорар актора склав 5 млн. доларiв плюс вiдсотки вiд касових зборiв картини. Цей фiльм не зараховують до “офiцiйноi бондiани”: його фiнансували не Зальцман та Брокколi, а iнша компанiя, якiй належали права лише на одну книгу Флемiнга – “Кульова блискавка”.
Через два роки вiд ролi супершпигуна вiдмовився 57-рiчний Роджер Мур. Урочиста прем’eра останньоi серii за його участю, “Вид на вбивство” (1985) Джона Глена, вiдбулася у Сан-Франциско. Мер мiста Даян Файнстайн навiть проголосила “день Джеймса Бонда”.
Керiвники компанii “Юнайтед Артiстс” почали шукати нового актора на роль агента 007. Найперспективнiшим кандидатом був Пiрс Броснан, зiрка телесерiалу “Ремiнгтон Стiл”. 34-рiчний iрландець охоче погодився, пройшов проби, почав працювати над першими сценами, однак телефонний дзвiнок з телестудii перекреслив його надii. “Коли мене запросили, мiй контракт на телебаченнi закiнчувався, – розповiдаe Броснан. – Усi знали, що ще декiлька епiзодiв, i “Ремiнгтона Стiла” закриють. Раптом мене повiдомили, що знiматимуть у серiалi “Шляхетний дiм” i нагадали про пункт у контрактi, згiдно з яким я повинен був пiсля завершення “Стiла” ще рiк залишатися у розпорядженнi телеканалу i не мiг вiдмовлятися вiд будь-якоi запропонованоi ним роботи”.
Бондом 80-х став 41-рiчний англieць Тiмотi Далтон (“Агата”, “Джен Ейр”). “Я хочу олюднити образ знаменитого агента, хочу, щоб вiн був поза полiтикою й боровся проти зла взагалi”, – заявив актор перед початком зйомок стрiчки “Живi вогнi” (1987) Джона Глена. Iдея виявилась не найкращою.
Далтон чесно робив свою справу, виконуючи складнi трюки (йому довелося висiти на скелi в Гiбралтарi, спускатися на парашутi в човен i стояти на даху автомобiля, що мчить з шаленою швидкiстю), проте результат розчарував прихильникiв “бондiани”. “Далтону не пощастило, – вважаe Броснан, – його Бонда зробили бiльш серйозним, нiж Бонда Роджера Мура. Усi “бондiвськi” картини за участю Роджера – це справжнi комедii, тому вони й користувались успiхом. А потiм його замiнили на Далтона i вирiшили створювати з ним серйознi шпигунськi фiльми. Публiка не прийняла такого Бонда”. Особливо поганi вiдгуки заслужила стрiчка “Лiцензiя на вбивство” (1989) Джона Глена, пiсля провалу якоi праця над серiалом про пригоди славетного шпигуна тимчасово припинилася.
Гарячковi пошуки Бонда 90-х тривали п’ять рокiв. Суперзiрка Мел Гiбсон не захотiв грати агента 007 навiть за 15 мiльйонiв, декiлька iнших кандидатiв також вiдмовилися. З кожним разом новий “бондiвський” проект ставав все бiльш анекдотичним: спочатку супершпигуна збиралися зробити темношкiрим i запросити Еддi Мерфi, потiм вирiшили змiнити стать персонажа i вiддати роль Шерон Стоун… Врештi-решт здоровий глузд перемiг, i 1 червня 1994 р. Альберт Брокколi знову запропонував перевтiлитись у незрiвнянного Джеймса Пiрсу Броснану. Гонорар актора склав 1,5 млн. доларiв.
17 листопада 1995 р. у США та Великобританii вiдбулася прем’eра першоi картини з Бондом-Броснаном – “Золоте око” Мартiна Кембелла. Стрiчка, на яку витратили 60 мiльйонiв, перевершила за комерцiйними показниками усi попереднi фiльми серiалу, зiбравши тiльки у США 106 млн. доларiв. Трiумф осучасненого рятiвника свiту закрiпили картини “Завтра нiколи не помре” (1997) Роджера Споттiсвуда, “Цiлого свiту замало” (1999) Майкла Ептiда та “Помри, але не зараз” (2002) Лi Тамахорi.
Останнiй виконавець ролi легендарного суперагента подобаeться далеко не всiм. Прихильники “бондiани” 60-70-х рокiв вiдчувають ностальгiю за легкою iронieю i шармом Шона Коннерi та дотепною самопародieю Роджера Мура, а Броснана вважають безликим. Однак саме такий незворушний Бонд, що добре пiдiграe надсучасним спецефектам, e кумиром молодого поколiння: у 2000 р. Пiрса нагородили призом глядацьких симпатiй “Блокбастер” як найкращого героя бойовикiв (за фiльм “Цiлого свiту замало”).