Комедію, за мотивами якої знято цей римейк, свого часу у нас пропагували мало не як антикапіталістичний твір про протистояння маленьких людей і безжальної буржуазної системи. Сприяло цьому й ім’я виконавиці однієї з головних ролей, найсексапільнішої революціонерки Америки Джейн Фонди, яка, як і будь-яка справжня революціонерка, заспокоїлась, вийшовши заміж за доброго і справедливого капіталіста Теда Тернера.
Сучасним Діку і Джейн в революційності не дорікне ніхто. Тому що їх головне завдання – розважити, і улюбленець публіки [Керрі->jim-carrey] не дає забути про це. В одіссеї безплідних пошуків роботи його героєм переважають ситуації відверто ексцентричні – бійка за першість в черзі за місце під сонцем чи арешт, коли поліцейські приймають героя за мексиканця і викидають за кордон. Атмосфера чистої розваги панує й тоді, коли герой береться за зброю – чого лише варті сцени його перших спроб пограбувати когось чи епізод, коли вони з дружиною, вже озброєні певним досвідом в цій справі, дражнять одну зі своїх жертв, використовуючи змінювач голосу.
Попри удаване бунтарство, у цих героїв з системою повне взаєморозуміння. Вони добре знають, що завжди зможуть повернутись в її теплі руки, як тільки знайдуть спосіб надурити іншого хитруна – в даному випадку Алека Болдуїна, який ще в [“Елізабеттауні”->elizabethtown] прописався в амплуа безжального капіталіста.
Так само у акторів повне взаєморозуміння з жанром. Керрі часом недоречно переграє – але інакше він просто не може. В усіх інших сценах він виглядає цілком переконливо і часом навіть викликає співчуття. [Леоні->tea-leone] цього разу не переграє так відверто, як в “Іспанській англійській”. Комедія без особливих претензій – так можна визначити жанр, і своє нехитре завдання фільм виконує цілком непогано.