Рейчел Вайс (Rachel Weiss / Рейчел Уайс) народилась 7 березня 1971 р. у Лондоні. Її батько, угорець, був винахідником, мати, уродженка Відня, працювала психоаналітиком. Обоє вони походили з єврейських сімей, які в 1930-х втекли від фашизму. В 14 років Рейчел стала моделлю, а акторською майстерністю зацікавилась під час навчання у Кембриджі, де вивчала англійську мову та літературу. Разом з іншими студентами вона створила театральну трупу «Talking Tongues», яку відзначили призом на Единбурзькому фестивалі. Невдовзі молода актриса вийшла на професійну сцену і відразу завоювала премію критиків як найкраща дебютантка.
Вайс отримала головну роль у телепостановці «Червоне і чорне» (1993), а у 1996 р. знялась у картині Бернардо Бертолуччі «Невловима краса». Щоправда, це не був її дебют у кіно: Рейчел вперше з’явилась на екранах в 14 років у «Царі Давиді» (1985) Брюса Бірсфорда з [Річардом Гіром->richard-gere]. У стрічці Бертолуччі акторка виконала невелику роль дочки скульптора. Основна увага глядачів була прикута до головної виконавиці Лів Тайлер, однак і Вайс запам’яталась публіці. Молода англійка отримала головну жіночу роль у фантастичному трилері «Ланцюгова реакція» (1996) Ендрю Дейвіса, де її партнерами стали [Кіану Рівз->keanu-reaves] та [Морган Фрімен->morgan-freeman]. Високобюджетна постановка не мала очікуваного успіху в прокаті, і акторка продовжила свою кар’єру у більш скромних фільмах – драмі про Другу світову війну «Сухопутні дівчата» (1997), картині «Попутники» (1997) з [Беном Аффлеком->ben-afflek] та Джеремі Дейвісом і в англійській драмі «Я хочу тебе» (1998).
У поле зору «фабрики мрій» Вайс знову потрапила у 1999 р., знявшись у літньому блокбастері [«Мумія»->mummy] Стівена Соммерса. Роль Рейчел не вирізнялась оригінальністю (типова «дівчина у небезпеці»), проте саме ця стрічка стала для неї довгоочікуваним голлівудським проривом. Того ж року в епічній драмі Іштвана Сабо «Смак сонячного світла» актриса зіграла кохану героя Ралфа Фіннеса. З братом Ралфа, Джозефом, Вайс знялась у військово-пригодницькій драмі «Ворог біля воріт» (2001) Жан-Жака Анно, де її героїня завойовувала серця водночас партійного ідеолога (Фіннес) та легендарного снайпера ([Джуд Лоу->jude-law]).
У продовженні хіта 1999 р., блокбастері [«Мумія повертається»->mummy-returns] (2001) Стівена Соммерса, героїня Вайс перетворюється зі скромної бібліотекарки на безстрашну шукачку пригод; ця картина зібрала у прокаті понад 200 млн. доларів – набагато більше, ніж перша частина. Того ж року акторка зіграла у виставі Ніла Ла Б’юта «Форма речей», а у 2003 р. знялась в однойменному фільмі, де також виступила в якості продюсера. Серед її останніх робіт – комедії [«Мій хлопчик»->about-a-boy] (2002) з [Х’ю Грантом->hu-grant] та «Заздрість» (2004) з [Беном Стіллером->ben-stiller], містичний трилер [«Костянтин»->constantine] з [Кіану Рівзом->keanu-reeves] та «Відданий садівник», за другорядну роль в якому Рейчел Вайс щойно отримала «Оскар».