Як це часто буває, стрічка з далеким від гігантоманії бюджетом і не дуже сильною рекламною кампанією показує кращий результат, ніж багато розкручених блокбастерів того ж жанру.
Дійсно, у «Няні Макфі» (назва, під якою картина вийшла в наш прокат, що має асоціюватись з популярним російським серіалом, черговий раз свідчить про брак смаку і уяви у прокатників) не так вже й багато шансів у змаганні з [«Кубком вогню»->harry-potter-and-goblet-of-fire] й [«Хроніками Нарнії»->chronicles-of-narnia]: не так багато спецефектів і вони не настільки масштабні, акторські імена відомі здебільшого в Англії, не настільки популярна літературна основа і, відповідно, вужче коло потенційних фанів.
Тим не менш ця стрічка має і свої козирі, головний з яких – [Емма Томпсон->emma-thompson]. Чудова акторка і талановита сценаристка, вона, наче її героїня-чаклунка, керує подіями в кадрі і за кадром, підштовхуючи своїх вихованців до не по-дитячому важливих виборів, а глядачів – до потрібних емоцій і висновків. Є декілька занадто фарсових і не зовсім смачних сцен. Акторки, яким дістались несимпатичні ролі, помітно переграють (особливо на тлі тієї ж Томпсон, яка, попри екстравагантну зовнішність своєї героїні, не опускається до відвертої клоунади). Але вони майже не псують загальної картини щирої і людяної сімейної розваги.
Серед моментів, які сценаристці вдалось підкреслити дуже добре, – єдність сім’ї перед лицем загрози, скрутного матеріального становища. Момент зовсім не казковий і дуже життєвий, який нагадує, що особливою міцністю і взаєморозумінням частіше можуть похвалитись родини зі скромними прибутками. Здатність маленьких героїв зрозуміти ситуацію і почати діяти відповідно до неї, не покладаючись на казкові сили, – важливий крок на шляху їх раннього дорослішання, який написано і розіграно цілком переконливо. Тому за рівнем майстерності у поєднанні в сюжеті фантазії і реальності ця стрічка залишає позаду більшість сучасних кіноказок.
Особисто я б не сказала, що імена акторів добре відомі лише в Англії, бо я хотіла подивитись саме через них. Все б непогано, і гра акторів, і музика, і костюми, однак сюжет настільки неоригінальний, що сидиш і мимоволі проскакують думки “Це було в Мері Попінс, а це я також вже колись бачила…”. А гра Емми Томпсон обмежується змістовними поглядів, зникненням бородавок з обличчя і стуканням по підлозі магічною палицею, на фоні чого губиться навіть жарт з декількох слів “Я стукала…”, що звучить з вуст її героїні. Хоча для дитячого перегляду цілком і повністю рекомендовано: ніякого насильства (за виключенням сцени, де малюки прив`язують до столу кухарку), танцюючий віслюк в капелюшку, битва з викостанням солодощів та ще багато моментів, які діти так полюбляють. Тому можете сміливо вести діточок на фільм.
а мені сподобалось.
сюжет справді простий і передбачуваний, але картинка в кадрі гарна і актори хороші.
фільм добрий і душевний, чим позитивно відрізняється від “типового сучасного кіно”