Чергова екранізація комп’ютерної забавки, як і було обіцяно, відрізняється від попередніх. Але не в кращий бік.
У більшості з них ставка робилась на спецефекти – про «БладРейн» цього сказати не можна. Дещо є, але нічого такого, що могло б вразити уяву сучасного глядача. Супердвобоїв у «матричному» стилі немає, і вампірські пики шедеврами гриму назвати не можна. З-поміж трюків – стрибок туди, сальто сюди, все, як обіцяв режисер, більш-менш реалістично, однак парадокс – до чого реалізм у фільмі такої тематики? Він має сенс у психологічних трилерах або навіть в бойовиках, де його останні років десять знайти дуже важко, але у вампірському екшн-хоррорі? До [«Блейда»->blade] та [«Іншого світу»->underworld] може виникнути десяток претензій, однак зауважень, що персонажі діють не реалістично, серед них не буде – тому що вони не повинні цього робити.
«Зоряний» акторський ансамбль використовується саме так, як можна було передбачити. Екшн-фігури (Медсен, Родрігес) чесно рублять упирям голови і на більше не претендують. У Кінгслі небагато екранного часу – його вистачає, щоб показати безжалісність персонажа, проте назвати його зловісним було б перебільшенням. Зейн – єдиний – у своїх двох сценах примудряється виліпити щось схоже на характер, і він має шанс повернутись у можливому продовженні, оскільки є одним з небагатьох, хто залишився живим.
Обіцяна нестандартна головна героїня-вампірка виявляється такою ж білою і пухнастою, як і її попередники-попередниці. Ну з’їла одну подругу, але потім розкаялась і їла тільки поганих. [Локен->kristanna-loken] залишається тим же, чим вона була в [«Термінаторі-3»->terminator-3], – лялькою, яка бігає і стрибає; у порівнянні з нею Селена з «Іншого світу» може видатись мало не повнокровним характером. Не помітно й ніякого надміру крові, який мав налякати.
Настрашити картина не може, хіба що посприяти заглибленню глядача у сон (ефект, який дійсно зближує її з останніми голлівудськими блокбастерами для геймерів). Взагалі вона цілком підпадає під стандарти, встановлені два десятиліття тому «Конаном-варваром» і десятками його бездарних копій. Якби її демонстрували наприкінці 80-х в радянських відеосалонах, це був би безсумнівний хіт.