Горбата гора

На враження від перегляду цієї стрічки зараз неминуче впливає рекламний галас навколо неї, її призів і перемог на фестивалях. Так само на ставлення до стрічки не може не впливати ставлення глядача до тематики, до якої звернувся режисер [Анг Лі->ang-lee]. Сказати, що масове захоплення “Горою” в Америці зумовлене саме цим, буде якщо й перебільшенням, то не дуже великим. Проте слід визнати, що Лі зміг уникнути пастки і створив дещо більше, ніж просто політкоректну баладу про чоловіче кохання.

Якраз ті моменти фільму, які стосуються почуттів головних героїв і ставлення до них оточуючих, які дізнаються про маленьку таємницю, здаються цілком стандартними. Все це американський кінематограф вже проходив, в тому числі передбачуваний трагічний фінал – тільки раніше це траплялось здебільшого на узбіччі сюжетів або з другорядними персонажами, а Лі вивів їх на перший план. Можна згадати і персонажів Аль Пачіно з “Собачого полудня” та “Того, що розшукує”, але обидві ці стрічки належать до жанру кримінальної драми чи трилера, тоді як “Горбата гора” – чистої води мелодрама.

Сила фільму в моментах, з гомосексуалізмом напряму не пов’язаних, – в спостереженнях на тему, що людина, позбавлена особистого щастя, рідко досягає успіху. Обоє головних героїв немовби залишаються на узбіччі і в сімейному житті, і в професійному: Інос ледве зводить кінці з кінцями, а Джек змушений миритись з роллю безвільного підлеглого як на роботі, так і вдома. Брехня і необхідність вдавати з себе тих, ким вони не є, з’їдають їх зсередини і певної мірою руйнують життя їх близьких. Неможливість бути з коханою людиною знаходить вихід у роздратуванні, незадоволенні, втраті смаку до життя, холодності з людьми, яким вони не байдужі.

Не можна не згадати добрим словом чудову операторську роботу, інтелігентну й делікатну режисерську манеру у зображенні почуттів і реакцій і, звичайно ж, акторські роботи. Якщо попередні роботи [Гілленхаала->jake-gyllenhaal] давали уявлення про його обдарованість, то [Леджер->heath-ledger] у ролі мовчазного ковбоя, який поступово перетворюється на повного аутсайдера, просто дивує, оскільки раніше актор справу тільки з суто комерційним Голлівудом. Мішель Вільямс в ролі дружини Іноса забезпечує додаткові відтінки в картині загального нещастя.

Однак в цілому “Горбата гора” залишається просто розумною, добре знятою мелодрамою, не перетинаючи межу між кінематографом “правильним” і видовищем збуджуючим і неоднозначним, що хвилює, примушує мислити і шукати відповіді. Хоча те саме можна сказати і про “Зіткнення”, яке вихопило з-під носу у “Гори” головного “Оскара”, про [“Перетнути межу”->walk-the-line-ann] та й взагалі майже про будь-яку стрічку з тих, що брали участь в останніх “оскарівських” перегонах. Місце в десятці кращих американських фільмів 2005 року “Горбата гора” заслужила. Місце в історії кіно – навряд чи.