Клінт Іствуд (Clint Eastwood / Клинт Иствуд) народився 31 травня 1930 р. у Сан-Франциско в сім’ї робітника. Брав участь у війні з Північною Кореєю в якості рядового. Відслуживши в армії, Іствуд перебрався до Голлівуду, де почав зніматись у масовках і грати другорядні ролі у малобюджетних фільмах жахів на кшталт «Тарантула» (1955). Став досить відомим завдяки ролі у вестерні-серіалі «Роухайд», яку виконував у 1959-1966 рр. Однак робота на знімальному майданчику приносила небагато грошей, і Іствуд змушений був підробляти, копаючи ями для басейнів своїх більш успішних колег. Тому коли нікому невідомий італійський режисер Серджо Леоне запропонував актору головну роль у картині з мінімальним бюджетом, той не збирався відмовлятись.
Стрічка під назвою «За жменю доларів» (1964) не тільки започаткувала новий жанр – «спагетті-вестерн», а й перетворила головного виконавця на справжню зірку. Іствуд став уособленням нового типу героя Дикого Заходу – цинічного і безжалісного гангфайтера, котрий на перший погляд мало чим відрізнявся від бандитів, яких переслідував, хоча й діяв нібито у межах закону. Цей образ актор з не меншим успіхом відтворив у наступних фільмах Леоне – «За кілька зайвих доларів» (1965) та «Хороший, поганий, злий» (1966).
Повернувшись до США, Іствуд знявся у кількох вестернах і назавжди увійшов в історію американського кіно, зігравши у 1971 р. «Брудного Гаррі» в однойменному поліцейському трилері Дона Сігела. Інспектор Гаррі Каллахен без зайвих роздумів порушує правила, стріляє підозрюваному у спину і катує затриманого злочинця, але лише він, як виявляється, може зупинити маніяка-снайпера, який хитро маніпулює законом. Деякі критики називали картину фашистською, проте для публіки Гаррі надовго став героєм № 1, тим паче що у продовженнях стрічки йому доводилось боротись зі своїми ж колегами, які намагались наслідувати його круті методи. Того ж року Клінт дебютував у режисурі трилером «Зіграй мені «Місті».
У 1988 р. Іствуд здивував своїх прихильників, знявши біографічну драму «Птах» про легендарного афро-американського саксофоніста Чарлі Паркера. Фільм було відзначено двома преміями Каннського кінофестивалю, а Іствуд отримав «Золотий глобус» за режисуру. Ще одним доказом того, що колишній кіноковбой може робити складні, багатопланові картини, стала стрічка «Білий мисливець, чорне серце» (1990), а нетрадиційний вестерн «Непробачений» (1992) приніс Іствуду «Оскар» за режисуру.
Перемога «Крихітки на мільйон доларів» в «оскарівській» номінації «Найкраща режисура» у 2005 р. стала справжньою несподіванкою. Усі очікували, що нагороду отримає Мартін Скорсезе за «Авіатора», проте «Оскар» дістався Іствуду. Можливо, тому, що він, як і Скорсезе, давно вважається живим класиком Голлівуду, який продовжує у своїх роботах найкращі традиції американського кіно.