Фанфан-Тюльпан

Фанфан-Тюльпан (Fanfan La Tulipe / Фанфан-Тюльпан). Франція, 2003. Режисер Жерар Кравчик. У ролях: Венсан Перез, [Пенелопа Крус->penelopa-cruz], Дідьє Бурдон, Елен де Фужроль, Мішель Міллер.

ТРК “Україна”, неділя 2 липня, 18.40

Повіривши циганці Аделіні, яка напророчила йому славу і одруження з дочкою короля, молодий авантюрист Фанфан записується в армію Людовика XV… Далі сюжет можна не переказувати – він відомий усім за класичною чорно-білою картиною Крістіан-Жака.

Деякі історики вважають, що прообразом Фанфана була реальна людина – сержант на прізвисько «Тюльпан», який виявив надзвичайну хоробрість у битві з англійцями біля Фонтенуа 17 травня 1745 р. У кінці ХІХ століття про нього написав комічну оперу композитор Поль Ферьє. Перший фільм про Фанфана – восьмисерійний кінороман Рене Лепренса з Еме Симон-Жераром у головній ролі – було знято у 1925 р. Через рік П’єр Жілль написав історичний роман за мотивами цієї стрічки, а у 1952-му відважного солдата повернув на екран Крістіан-Жак. Картина, головні ролі в якій виконали легендарні Жерар Філіп та Джина Лоллобріджида, користувалась неймовірним успіхом в усьому світі. У Нью-Йорку Філіпа називали «реактивним французом», у Токіо посвятили у «самураї весни», у Будапешті вважали, що Фанфан схожий на «Францію липневого свята». Крістіан-Жака нагородили премією за режисуру на Каннському кінофестивалі і срібним призом фестивалю у Західному Берліні.

Півстоліття по тому продюсери Люк Бессон та Мішель Феллер вирішили створити римейк славетного фільму. «Бессон був переконаний, що ми зможемо зняти нову версію стрічки Крістіан-Жака, зберігши усі її достоїнства, – розповідає Феллер. – Але водночас ми робили картину більш сучасну – це стосується як ставлення до історичних фактів, так і діалогів, характерів діючих осіб. За 50 років змінилися цінності та ставлення до них».

Венсан Перез з дитинства мріяв зіграти Фанфана, і завдяки Феллеру, який раніше був агентом актора, ця мрія нарешті здійснилася. Для того щоб досягти потрібної фізичної форми, Перез до початку зйомок тренувався протягом чотирьох місяців: навчався жонглюванню, еквілібристиці, мистецтву працювати на трапеції і на батуті. «Навіть якщо це вміння не використовувалось безпосередньо в якомусь трюку, набута майстерність дозволила Венсану з легкістю виконувати будь-яке завдання, – вважає постановник трюків Мішель Карлієз. – У кожному його русі з’явилась якась грація – у тому, як він злізає з коня, бере до рук шпагу, стрибає з даху».

Для ролі Аделіни Пенелопі Крус довелося спеціально вчити французьку мову. За словами акторки, усі її зусилля були скеровані на те, щоб «у діалогах текст не звучав, наче відповідь біля дошки на уроці французької мові».

Бюджет стрічки склав 21,7 млн. євро. Автори римейку з усіх сил намагались зберегти чарівність старого «Фанфана», повторюючи мізансцени, трюки, схеми двобоїв, і навіть на другорядні ролі підшукали виконавців, ззовні схожих на акторів з картини Крістіан-Жака. Зйомки, які тривали 85 днів, проходили у найбільш мальовничих куточках Франції: в околицях Родеза, у замку Нажак, в Авейроні, у лісі Фонтенбло і в Анжуйському замку. Для фільму побудували багато декорацій, особливо складною з яких була будівля, на даху якої герої б’ються на шпагах: її перший поверх збирали з труб, а другий – з масивного дерева (конструкція мала витримати і наслідки поганої погоди, і розіграний акторами двобій). У «Фанфані» було використано понад 600 костюмів, більшість з яких створили спеціально для цієї стрічки (на прокат брали тільки одяг для учасників масовок в епізодах битв). Виготовляли костюми у Франції, а тканину для них ретельно підбирали у різних країнах, в тому числі в Індії. Музика для фільму була записана в Англії у студії «Abbey Road» оркестром з 70 музикантів.