Джеффрі Раш (Geoffrey Rush / Джеффри Раш) народився 6 липня 1951 р. у місті Тувумба (провінція Квінсленд, Австралія). Після закінчення університету розпочав акторську кар’єру у «Театральній компанії Квінсленда». Прагнучи удосконалити свою гру, Раш переїхав до Парижу, де два роки навчався пантомімі. Повернувшись в Австралію, він зосередився на театрі; однією з найцікавіших робіт актора цього періоду була роль у п’єсі «В очікуванні Годо», де також брав участь його друг [Мел Гібсон->mel-gibson].
На початку 80-х Раш став провідним актором трупи Джима Шермана «Lighthouse» і дебютував у кіно у стрічці «Брехня» (1981) з Джуді Дейвіс. Протягом наступних п’ятнадцяти років він регулярно знімався в австралійських фільмах («Зоряне божевілля», «Дванадцята ніч», «Діти революції»), грав на сцені, сам ставив вистави. У 1994 р. актор отримав престижну театральну премію імені Сідні Маєра за видатні досягнення, однак до 1996-го його знала тільки австралійська публіка. Усе змінила роль геніального піаніста Дейвіда Хелфготта у «Блиску» Скотта Хікса, яка принесла Рашу мало не рекордну кількість нагород, в тому числі «Оскар», «Золотий глобус» і приз Австралійського кіноінституту.
Актора почали запрошувати у дорогі голлівудські постановки. У створеній режисером Білле Аугустом екранізації роману Віктора Гюго «Знедолені» (1998) Джеффрі виконав роль інспектора Жавера, на яку претендували [Роберт Де Ніро->robert-de-niro], [Шон Коннері->sean-connery] та [Ентоні Хопкінс->anthony-hopkins]; того ж року він блискуче зіграв у картинах «Єлизавета» (премія Британської кіноакадемії) і «Закоханий Шекспір» (номінації на «Оскар» та «Золотий глобус»). Дві наступні роботи Раша (Казанова Франкенштейн у «Таємничих людях» і Стівен Прайс у «Будинку нічних привидів») були не настільки вдалими. «Я не буду казати нічого поганого про ці стрічки, тому що зніматись у них було надзвичайно цікаво, – стверджує актор. – Вони не піднялись на той рівень, на який хотілося б, але я й не сприймав їх як шедеври».
У 2001 р. Джеффрі Раша знову було висунуто на здобуття «Оскара», «Золотого глобуса» та призу Британської кіноакадемії за головну роль у [«Пір’ї маркіза де Сада»->quills] Філіппа Кауфмана. «Втриматись від цієї спокуси було неможливо, – пояснював актор свій вибір. – У сценарії образ де Сада було розкрито напрочуд глибоко. Ззовні він чарівний, дотепний, світський чоловік, проте у його душі стільки демонів, стільки гніву і пристрасті».
Раш ніколи не ганявся за великими гонорарами та суто комерційними проектами, однак у 2003 р. його ім’я з’явилось у титрах блокбастерів, які за дивним збігом зайняли два перших місця у списку лідерів прокату, – комп’ютерного мультфільму «У пошуках Немо» і пригодницької картини [«Пірати Карибського моря»->pirates-of-caribbean]. На запитання, чому шанований театральний актор і доктор мистецтв вирішив зіграти ватажка піратів-зомбі в екранізації атракціону «Діснейленду», лауреат «Оскара» відпові: «Чимало колег не зрозуміли мій вибір, казали, що мене привабили легкі гроші. Але я не збираюсь слухатись тих, хто бажає бачити мене тільки у престижних проектах. Я характерний актор». Судячи з усього, зловісний флібустьєр у виконанні Раша з’явиться і в [продовженні «Піратів Карибського моря»->pirates-of-the-caribbean-2-ann].