Сімейство, що складається з семи людей та двох німецьких вівчарок, їде пустелею в інше місто. Скориставшись порадою власника занедбаної заправки, вони вирішують скоротити шлях невідомою дорогою, де пробивають собі всі колеса, а потім починають зникати один за одним. Дорога виявилась до полігону для ядерних випробувань, але для них вона веде прямо до пекла.
Колись дуже давно, в 1977 році, режисер [Вес Крейвен->wes-craven] створив перший фільм про монстрів-мутантів, що живуть на покинутому ядерному полігоні та харчуються випадковими туристами, котрих до них направляє підкуплений власник заправки. Згодом фільм став класикою жанру, а більшість його сценарних знахідок було використано в сотнях інших фільмів схожої тематики. Цей та інший фільм Крейвена “Жах на вулиці В’язів” забезпечили Крейвену звання одного з найкращих режисерів фільмів жахів. Історія про зіткнення двох сімей – звичайної американської та їх дзеркального відображення у вигляді такої ж “звичайної” сім’ї мутантів – була не лише фільмом жахів, а ще й відображенням страхів звичайного американця часів холодної війни, гонки озброєнь та ядерного протистояння.
Минуло 30 років, і ми маємо змогу переглянути сучасний рімейк того фільму. Сам Вес Крейвен обмежився фінансуванням картини, залишивши крісло режисера молодому Олександру Ажа, а сценариста – Грегорі Левассеру. Ці двоє вже працювали разом над фільмом “Криваві жнива”, який, мабуть, і став вирішальним у виборі Крейвеном продовжувачів своєї справи. Впоралися вони, варто зазначити, на “відмінно”. Звісно, давно вже нема холодної війни, і ядерна війна вже не викликає такого остраху, як колись – зараз її замінили літаки та шахіди. Також вже нікого не дивує такий сценарій – він вже стільки раз використовувався з тих часів, що глядач на 100% буде знати хід подій, навіть коли не дивився оригінальний фільм.
Тому залишилося лише два важелі, на яких зіграли молоді творці жахів, – детальне перенесення старого фільму та сучасні спецефекти. Їх вони й використали – фільм 1977 року відтворено з новими акторами хіба що не дослівно, а грим мутантів було показано з усіма можливостями сучасності, в порівнянні з якими грим тридцятирічної давнини викликає лише сміх. Особливо ретельно попрацювали над гідроцефалом з шостою стадією пухлини щитовидної залози, втім, інші мутанти теж виглядають “чудово” – фінансів тут не пошкодували.
Звісно, якоїсь особливої акторської гри від фільму жахів чекати важко – жертви роблять усі можливі помилки та голосно кричать помираючи, мутанти гарчать та хитро вбивають жертв. Залишається відмітити хіба що Аарона Стенфорда, що зіграв демократа та пацифіста Дуга, котрий, попри всі свої переконання, зміг взяти ломаку і піти битися, коли мова зайшла про його сім’ю – цей момент якраз замінив неактуальну тематику “ядерної” сім’ї на більш актуальну – пацифізму в часи війни з терористами. До речі, Аарон, що тут воював з мутантами, сам вже двічі зіграв мутанта в [“Людях Ікс”->x-men], де він був Піро – мутантом, що міг керувати вогнем, отака іронія долі.