КіноБлог

Білл Мюррей (Bill Murray / Билл Мюррей) народився 21 вересня 1950 р. у Чикаго. Він був п’ятим з дев’яти дітей у родині Еда Мюррея, торгового агента компанії по заготовці деревини, та домогосподарки Люсіль Мюррей. Батьки, ірландці за походженням, відправили дітей в єзуїтську школу, проте Білла не цікавило нічого, крім гольфу. Малий бешкетник прогулював уроки, бився з однокласниками і малював карикатури на вчителів; у школі він проявляв інтерес лише до театру, але й там його цікавили в основному дівчата, що виступали на сцені. Мюррей зіграв у двох шкільних виставах, після чого його артистична кар’єра на деякий час перервалась.

Біллу все ж таки вдалося отримати середню освіту і вступити до медичного коледжу у Колорадо. Він майже не з’являвся на заняттях, курив марихуану і був частим гостем у поліцейському відділку. У 20 років його арештували у Денверському аеропорту за спробу перевезти наркотики через кордон: під час посадки у літак Мюррей пожартував, що у нього в багажі бомба. Білла відпустили на поруки, однак про подальше навчання у коледжі не могло бути й мови.

У Чикаго Мюррей повернувся без диплому, професії та перспектив на майбутнє. Він працював на будівництві, у піццерії, торгував попкорном біля входу у супермаркет, проте надовго ніде не затримався. Врешті-решт за допомогою старшого брата Браяна Дойла-Мюррея йому вдалося влаштуватись у відому чиказьку трупу «Second City».

Білл ніколи не вважав, що у нього є шанси прославитися, і до акторської професії ставився так само несерйозно, як і до будь-якої іншої роботи. Тому коли йому подзвонив продюсер популярної комедійної телепрограми «Прямий ефір в суботу увечері», Мюррей чесно сказав йому, що не вміє розповідати смішні історії і співати. Тим не менш роль у шоу він отримав, впорався з нею якнайкраще, а за внесок у написання сценаріїв передачі був відзначений премією «Еммі».

Завдяки успіху «Прямого ефіру» актора запросили у Голлівуд. Його кінодебютом стала малобюджетна комедія «Фрикадельки» (1979), в якій Білл погодився зніматись за умови, що йому заплатять проценти від прибутків фільму. Стрічка, котра обійшлася у півтора мільйона доларів, несподівано принесла 43 мільйони. Після кількох подібних невибагливих комедій Мюррей приємно здивував критиків своєю грою у «Тутсі» (1982), де йому дісталась роль друга Майкла Дорсі (Дастін Хоффман).

Коли до рук коміка потрапив сценарій «Мисливців за привидами», він відразу зрозумів, що картина буде хітом. Фантастична комедія Айвена Рейтмана дійсно стала найпопулярнішим фільмом 1984 р., зібравши тільки у США понад 220 млн. доларів, а Мюррей перетворився на справжню зірку. Продюсерам довелося довго вмовляти його знятися у другій частині «Мисливців»: «Я не хотів брати участь у продовженні, бо подібні формули по-справжньому спрацьовують тільки один раз. Стрічка вийшла непоганою, але робити її було не так весело, як першу. Забагато спецефектів».

У 90-х Мюррей продовжував з успіхом грати у комедіях («А як же Боб?», «День байбака», «Більше, ніж життя»), дебютував у режисурі («Швидка зміна»), а у 1998 р. довів, що може чудово виконувати драматичні та трагікомічні ролі («Дикі штучки», «Академія Рашмор»). Робота актора в «Академії» заслужила дуже високі оцінки критиків. «Мюррей нарешті знайшов роль свого життя, - писав Кевін Майнард. - Він віртуозно змішав тут свій фірмовий стан «нічого не сприймай серйозно» з рідкісною чуттєвістю та вразливістю». Білл був впевнений, що отримає «Оскара», однак навіть не потрапив до списку номінантів. Натомість його роль у картині Софії Копполи «Труднощі перекладу» Кіноакадемія не наважилась проігнорувати: створений Мюрреєм образ старіючої телезірки приніс йому номінацію на «Оскар», нагороди критиків Бостона, Нью-Йорка, Сан-Франциско. Академічну премію Білл все ж таки не отримав, проте його роль все одно була однією з найвидатніших акторських робіт 2003 р.

До останніх досягнень актора слід віднести і озвучування головного героя двох частин хітової комедії “Гарфілд” (щоправда, українські любителі кіно почують у кінотеатрах зовсім не його голос).