Острів

Цей фільм можна або впустити у себе і відчути, або не впустити – і нудитися, по суті, в безсюжетному плині кадрів. Для прихильників динамічного кіно „Острів” і справді може виявитися розтягнутим і пустим, оскільки фільм побудований скоріше на внутрішній дії, на розгортанні ідей. Потік думок, що виникають у глядача, занурення в ідейний зміст картини, – внутрішня динаміка фільму передається саме так.

Режисер подає глядачу нелегкий матеріал: перед нами лише епізоди з життя юродивого монаха Олексія, який пізнав гріх убивства і довгі роки спокути. Власне, глядач стає свідком тільки переломного моменту (убивство) у житті Олексія і останніх його днів, крізь які розкривається суть його переродження й входження в інше життя. Це, а також алегоричність, притчевість, наближує картину до давнього жанру “житія”, однак у якомусь новому сенсі – адже, на відміну від літературних святих чудотворців, Олексій такий реальний (чи, можливо, близький?).

“Острів” – це фільм-загадка: він не дає відповідей, не задає запитань, – він лише показує історію однієї людини. Складається враження, що сам режисер не може розгадати загадку розказаної історії, тому фільм відчувається як потік, що проходить крізь тебе, потік, який важко вловити. Справді, “Острів” не задає запитань – інша справа, що питання у глядача неодмінно виникають самі собою як спроба зрозуміти цю дивну історію. Що перетворює вбивцю на провидця і цілителя? Дар зцілювати, юродива простота – покарання чи благодать, або ж це можливість спокути свій гріх? Навіщо людина перетворює своє життя на суцільне каяття? Чи не гординя це у святості? І нарешті, чи знає провидець Олексій, що побивається через нескоєний гріх? І якщо знає, то за який гріх просить прощення? Можливо, глядач знайде у собі відповіді на ці запитання.

Звичайно, “Острів” є специфічною картиною і для перегляду потребує особливого настрою. І хоча це “арт-хаузне” кіно, воно не зможе не зачепити за живе людей, які не байдужі до теми пошуку чогось глибшого, вічного, трансцендентного. Можливо, це певною мірою пояснює, як кіно “арт-хауз” опинилося на широких екранах – ставка на ідею, підкріплена немалою рекламною кампанією, себе виправдала. Тому з фільмом варто знайомитися – хоча б як зі своєрідним феноменом у світі кіно.