Ніч у музеї

Найкраще ця ідея працювала б саме як сюрприз. Однак у сучасному світі мас-медіа про такі речі можна забути. Врешті-решт, люди бажають знати, про що новий блокбастер і чи варто витрачати на нього час. Тому ідею разом з ударною сценою з Ті-Рексом нам видали за півроку до прем’єри, в рекламному ролику.

Однак у фільмі й без того вистачає жартів, спецефектів і легендарних персонажів. Тільки несподіванок немає майже зовсім. Ті, хто в останній третині виявляться лиходіями, поводяться підозріло мало не з самого початку. Цікавіше було б підключити до них спільником когось із знаменитих лиходіїв минулого – тут могло бути стільки можливостей. Але нічого подібного не спостерігається: усі історія як один об’єднується проти небезпек сучасності, хоча “небезпеки” ці самі по собі зовсім не страшні і смішні – вони й заплановані як великий жарт. Через те фільм, який мав потенціал стати фантастико-трилер-комедією, залишився просто комедією, що теж непогано.

Найкраще ця ідея працювала б саме як сюрприз. Однак у сучасному світі мас-медіа про такі речі можна забути. Врешті-решт, люди бажають знати, про що новий блокбастер і чи варто витрачати на нього час. Тому ідею разом з ударною сценою з Ті-Рексом нам видали за півроку до прем’єри, в рекламному ролику.

Однак у фільмі й без того вистачає жартів, спецефектів і легендарних персонажів. Тільки несподіванок немає майже зовсім. Ті, хто в останній третині виявляться лиходіями, поводяться підозріло мало не з самого початку. Цікавіше було б підключити до них спільником когось із знаменитих лиходіїв минулого – тут могло бути стільки можливостей. Але нічого подібного не спостерігається: усі історія як один об’єднується проти небезпек сучасності, хоча “небезпеки” ці самі по собі зовсім не страшні і смішні – вони й заплановані як великий жарт. Через те фільм, який мав потенціал стати фантастико-трилер-комедією, залишився просто комедією, що теж непогано.

Факер, тобто [Стіллер->ben-stiller], як і у більшості своїх фільмів, смішний тільки відносно, проте тут у нього є кілька дійсно яскравих моментів, зокрема “діалоги” з мавпочкою і словесний двобій (якщо це так можна назвати) з Атіллою. Менше оплесків, ніж звичайно, зриває [Робін Вільямс->robin-williams]: роль фігури Рузвельта він грає чудово, просто вона не дає йому можливості розвернутися як слід, бо примушує поводитись поважно. Чомусь не дуже сподобався момент, коли Тедді каже, що він лише манекен: краще (і смішніше) було б, якби він поводився, як справжній Рузвельт, до самого початку, не здогадуючись про свою “несправжність” – це стосується і решти музейних персонажів. Однак у випадку з Вільямсом завжди треба робити поправку на те, що його, особливо в ролях комедійних, завжди треба слухати в оригіналі, тільки тоді буде справжній ефект. Приємно знову бачити на екрані ветерана Голлівуду Міккі Руні, до того ж його персонаж вийшов найкумеднішим, і треба чути, як його покращили автори українського дубляжу.

Підсумок: непоганий зразок різдвяної розваги для сімейного перегляду, який цілком можна рекомендувати усім, хоча сильних вражень від нього не слід чекати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *