От і минув 2006 рік…
Рік досить неоднозначний як для кінематографу українського, так і для світового в цілому. Рік великих втрат світового значення – не можна не згадати прощальним словом відомих в сфері кіно людей, які покинули нас цього року: Філіп Нуаре, [Роберт Олтмен->oscar-2005-winners], Радж Кумар, Джозеф Барбера, Глен Форд, Аарон Спелінг і багато інших. Кожен з них уособлював собою цілу епоху в кіномистецтві. Поніс втрати і український кіно-Олімп – від нас пішов відомий мультиплікатор, автор мультсеріалу про козаків [Володимир Дахно->volodimir-duhno].
Але це був і рік значних здобутків українського кінематографу – вперше за всю історію незалежності України за рік на екрани потрапило цілих шість фільмів українського виробництва: [“Помаранчеве небо”->orange-sky], “Прорвемося”, [“Штольня”->shtolna], “Хепі-піпл”, “Оранжлав” та [“Аврора”->aurora]. Хай навіть деякі з них були відвертими політзамовленнями, а деякі досить посередніми дебютами молодих режисерів, але сам факт їх існування, як і те, що усі вони були зняті коштом приватних інвесторів, знаковим – в Україні почали знімати кіно, причому на це вже готові витрачати гроші джерела, що не мають стосунку до державних органів. І хай наш повний формат ще не такої якості, щоб отримати щось більше за нагороду фестивалю “Кінотавр”, але є зрушення, і це не може не тішити людей, що вболівають за вітчизняне кіно.