Джефф Бріджес (Jeff Bridges / Джефф Бриджес) народився 4 грудня 1949 р. Свою кінокар’єру він почав у настільки юному віці, що може здатися, що він народився на знімальному майданчику. Його дебют відбувся, коли Джеффу було усього чотири місяці, у фільмі “Компанія, якою вона володіє” на початку 50-х рр. Наступного разу він з’явився перед камерою у восьмирічному віці у телесеріалі “Морська піхота”, де грав разом з батьком, актором Ллойдом Бріджесом.
У 22 роки Джефф отримав свою першу номінацію на “Оскар” – за роль другого плану у ретро-драмі Пітера Богдановича “Останній кіносеанс” (1971), а ще через три роки знову потрапив до числа претендентів на академічну премію, майстерно зігравши молодого авантюриста у картині “Громобій та Швидконіжка” (1974) Майкла Чіміно. Участь актора у цих та інших якісних проектах середини 70-х (“Погана компанія”, “Останній американський герой”, “Серця Заходу” тощо) зробила його помітною фігурою в американському кіно. Його особисте життя теж не стояло на місці: після романів з Сібіл Шепард, Кенді Кларк та Валері Перрен Бріджес зупинив свій вибір на фотографі Сюзан Гестон, з якою познайомився на зйомках “Ранчо Делюкс” у 1975 р. Зараз у них три дочки, з якими Джефф завжди радиться перед тим, як погодитись на чергову роль: “Мені не хотілося б обмежувати себе тільки ролями хороших хлопців заради того, щоб подавати добрий приклад дітям”.
У 80-х Бріджес, якого деякі критики вважають найкращим актором його покоління, продовжив свою успішну кар’єру, знявшись у кількох вдалих трилерах і детективах (“Всупереч усьому”, “Зазубрене лезо”, “Вісім мільйонів способів померти”, “Наступного ранку”) і зігравши інопланетянина у фантастичній стрічці “Людина з зірки” (ця робота принесла йому третю номінацію на “Оскар”). У 1989 р. Джефф став наймолодшим актором, якому присвятив тритижневу ретроспективу англійський Національний кіноінститут. Серед наступних робіт Бріджеса варто згадати мюзикл “Чудові брати Бейкери” (1989), де він знявся разом зі своїм братом Бо Бріджесом, трагікомедію “Король-рибалка” (1991) Террі Гілліама, драму “Безстрашний” (1993), трилер “Шлях на Арлінгтон” (1999), політичну драму “Претендент” (2000; номінація на “Оскар”), комедію братів Коенів “Великий Лебовськи” (2001) та продюсерський дебют Джеффа “Американське серце” (1993), який приніс актору премію “Незалежний погляд”.
Акторство не є єдиним талантом Джеффа Бріджеса. Написану ним музичну композицію використали у 1969 р. у звуковому оформленні фільму “Джон і Мері” з [Дастіном Хоффманом->dustin-hoffman] та Мією Ферроу. Всього ж Джефф написав понад 70 пісень, які сам виконує у різних аудиторіях. У 2000 р. Бріджес випустив музичний альбом.
У кінокоміксі [“Залізна людина”->iron-man], яку зараз демонструють на українських екранах, Бріджес перевтілився у головного лиходія Обадья Стейна. Заради цієї ролі йому довелося поголити голову.