Хеллбой-2: Золота армія

Цей сезон інакше й не назвеш, як літом супергероїв. Як не дивно, майже всі коміксові екранізації цього року виявились більш-менш успішними, і не лише з комерційного боку. Не став винятком і другий “Хеллбой”.

hellbo

Та й хіба може бути невдачею стрічка з таким набором чудернацьких персонажів та акторів, підібраних не за зоряністю, а за здатністю втілити незвичні й часом досить складні характери? Вона приречена або на статус хіта, хоча б відносного, або на долю фільму культового з більш вузьким колом відданих прихильників. У випадку з “Хеллбоєм” ми, без сумніву, маємо справу з першим варіантом: глядацькому успіху сприяють численні спецефекти і дорогі декорації. Щоправда, [Дель Торо->guillermo-del-toro] у своєрідному пролозі фільму дотепно спародіював захоплення сучасного Голлівуду масштабними сценами з тисячами комп’ютерних монстрів-статистів, однак у решті епізодів довів, як і в своїх попередніх картинах, що знається на видовищності.

hellbo

У порівнянні з першою частиною спостерігається певний прогрес. Негативні персонажі стали менш карикатурними, у них з’явилась своя філософія, частково виправдана мета і навіть своєрідна поезія. З принца Нуади вийшов цікавий лиходій, вправний і в плануванні, і у фізичному двобої, на якого головні герої довго не можуть знайти управу. Його конфлікт з людьми нагадує про [“Явище”->happening] Шаямалана, бо ідея, власне, одна й та сама, тільки Дель Торо подає її у метафоричній формі, менш нав’язливо і тому трохи більш переконливо. Інший плюс – відсутність агента Маєрса, який був слабкою ланкою першої серії, і будь-якого його замінника.

Головні виконавці, як і в першому фільмі, на висоті. М’язистий чортяка і пірокинетична дівчина нарешті утворили повноцінну (в усіх значеннях) пару, яка, тим не менш, жити не може без сварок з неминучим пошкодженням державного майна. Їх найкращий друг, рептилія-екстрасенс, теж знайшов своє кохання, і його лірична лінія є гідним доповненням сюжету. Хіба що новий персонаж, Йоган Краус, може здатися трохи дратуючим, але екранного часу у нього, на щастя, менше, ніж у центральної трійці.

hellbo

Підсумок: хоча стрічці далеко до найвищого пілотажу кінокоміксів цього літа (“Темний Лицар”, українську прем’єру якого безжально затримали), це черговий міцний розважальник цього літа, який принесе чимало задоволення не лише прихильникам мальованих пригод сина Сатани.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *