Відьмина гора

Непоганий зразок сімейного кіно у нинішньому голлівудському розумінні. Цілком згодиться для 10-12-річних – якщо вони не дивились у 9 “Природжених вбивць”, що нині нікого не здивує. Усе на місці – пригоди, фантастика, спецефекти, майбутні зірки-діти і напівзірки-дорослі.

Напівзірки-дорослі – це в першу чергу про [Двейна Джонсона->dwayne-johnson]. Років сім тому його називали новим Шварценеггером, а зараз вже ніхто й не називає. Забули, хто такий Шварценеггер? Напевно, ні. Причина інша. І навіть не та, що з Джонсона актор… не зовсім який – це насправді ніколи не було вагомою причиною на “фабриці мрій”. Просто за останнє десятиліття саме поняття зірка – у значенні особистість, заради якої глядач піде на будь-який фільм, – кудись поділося. Немає їх таких зараз. Покоління Форда та Гібсона було останнім. Зараз Голлівуд працює по-іншому – ставка робиться не на зірок, а на франчізи, перші частини яких добре себе зарекомендували, і хто в них грає – ті і є зірки, поки грають. Він Дізель, який став нікому не потрібний після того, як відмовився грати у сіквелах “Форсажів” і “Трьох іксів” – це лише перший приклад. Кому зараз готові платити найбільше? Джонні Деппу. А де він буде, якщо відмовиться грати у наступних “Піратах Карибського моря”? Скільки зібрав грошей “Суїні Тодд”? Отож бо. Зараз найбільш “гарячі” зірки – це Шая Ла Беф ([“Трансформери”->transformers] і “Індіана Джонс”) та [Крістіан Бейл->christian-bale] (“Бетмен” і “Термінатор”). Закономірність чітко простежується. Тому Тобі Магвайр нікуди не дінеться від четвертого “Людини-павука”, а Том Круз – від четвертої “Неможливої місії”, якими б талановитими і незалежними вони себе не вважали. А от Джонсону не пощастило: навіть “Цар скорпіонів”, на якого покладали певні надії, підкачав, не кажучи вже про наступні спроби.

Майбутні зірки-діти – це, звичайно, про [Анну-Софію Робб->anna-sophia-robb], у якої не менше шансів дорости через кілька років до зоряного статусу, ніж, скажімо, у [Дакоти Фаннінг->dakota-funning]. Через рік-два почне зніматись у молодіжних комедіях, а потім, якщо пощастить, потрапить у чергову франчізу – мабуть, коміксову (їх зараз цінують), може, навіть стане однією з марвелівських мутанток.

І після всього цього пробуємо повернутись до самого фільму. Нічого не поробиш – таке його місце в кінопотоці. В ньому і покритикувати нема чого – настільки відверто він розрахований на один перегляд, який не залишить особливих спогадів і відчуттів. Можна було б використовувати в сюжеті прибульця-мисливця частіше, але тоді б картина, мабуть, не вписалася в дитячий рейтинг. І стрічку б це не дуже врятувало – він би в будь-якому випадку залишився дитячою копією Хижака. Класичну схему – героїчний невдаха рятує дітлахів, лише на перший погляд всесильних, а насправді безпомічних, – у фільмі відпрацювали цілком професійно і навіть добре. Без злетів, але й без відвертого глупства. А більшого ніхто й не вимагав.