Справа № 39

Цікавість до фільму викликає перш за все [Зельвегер->rene-zellwger]: у “страшних” картинах вона не грала вже дуже давно. У першій третині стрічки актриса дійсно створила переконливий образ соціального працівника, яка приділяє увесь свій час роботі і фактично не має особистого життя. От тільки решті екранного часу це у жодному разі не допомагає, бо там Рене поводиться як звичайна героїня хоррору без особливих розумових здібностей: намагається сховатися від того, від чого сховатися неможливо, кричить, бігає з ножем.

cass39_1.jpg

Стрічка стартує неквапливо, тому жанр спочатку визначити важко: може здатися, наприклад, що це соціальна драма з домішкою психологічного трилера. Багато уваги приділено побуту, життю й роботі героїні. Зельвегер старанно переживає за своїх юних підопічних, юна Джодель Ферленд зображує нещасну жертву і все ніби тихо-спокійно. Однак настає момент, коли все змінюється і глядач прокидається. Відбувається це під час діалогу Ферленд з героєм Бредлі Купера, коли дівчинка раптом перестає здаватися жертвою, ставлячи дитячого психіатра не те що на місце, якого він заслуговує, а значно далі. Після цього весь фільм тримається, фактично, на грі юної і напрочуд обдарованої акторки, яка повністю затьмарила старших колег, в тому числі Зельвегер, і створила одне з найбільш переконливих екранних втілень зла за останні роки (у неї є серйозні шанси отримати премію MTV наступного року у номінації “Найкращий лиходій”).

cass39_2.jpg

Фільм програє у ті моменти, коли намагається покладатись не на акторську гру, а на більш традиційні способи навіяти жах: телефонні дзвінки, мертвяки, які швидко бігають, кусючі собачки. Зовсім не потрібно було псувати обличчя Ферленд комп’ютерними фокусами, бо вона однією невинною посмішкою досягає набагато більшого ефекту. І “руки демона” у фіналі зовсім ні до чого, та й в цілому фінал вдалим назвати важко.

cass39_3.jpg

“Справа № 39” була б цікавішою, якби головна героїня не здавалась своїм жахам відразу, а спробувала б трохи попрацювати головою, зрозуміти, чого саме хоче маленький демон – просто вбивати і виконувати усі свої дитячі забаганки чи, може, чогось іншого? Поставитися до неї як просто до дитини з дуже сильними телепатичними здібностями і спробувати знайти спільну мову, замість того, щоб ховатися від неї з ножем – це її все одно не врятує. Інше спостереження, вже кумедне: бісеня Ліліт, яка, за її словами, хоче, щоб її любили, чомусь нагадала про інше миле створіння – відьму-павучиху з “Кораліни”. Та казала, що їй потрібно когось любити – напевно, вони б підійшли одна одній.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *