Копи на підхваті

Чергова спроба вдихнути нове життя у жанр поліцейської комедії з напарниками-протилежностями. Як і більшість робіт [Феррелла->will-farrell] – спроба напіввдала.

other_guys_1.jpg

Є окремі моменти справді комічного абсурдизму – наприклад, сцена із самогубцею, який успішно робить задумане, після чого Феррелл починає свистіти. Є елементи смішного гумору в діалогах (“У “Зоряних війнах” все правда!”) – в даному випадку діалогах майже безкінечних. Є типовий для Феррелла інтерес до минулого своїх персонажів: його герой майже завжди отримує неординарну передісторію, і “Копи” у цьому плані не обманюють. Є running gag (тобто жарт, що повторюється), який запам’ятовується: тут це анекдотичний інтерес усіх виключно жінок до ботанічного Феррелла – як тут не згадати Мачете.

other_guys_2.jpg

На жаль, окремих моментів на фільм рівня не те щоб перших “48 годин” і “Смертельної зброї”, а навіть перших “Поганих хлопців”, не вистачає. Сюжет, як це часто трапляється зі стрічками з коміками-солістами, розвалюється на окремі скетчі, і у стрічці забагато другорядних та епізодичних персонажів, які тягнуть ковдру на себе. Стів Куган у ролі бухгалтера, який примудрився проштрафитися перед геть усіма небезпечними угрупуваннями планети, взагалі намагається стати третім головним героєм разом з Ферреллом та Валбергом, і, слід визнати, у його героя є певний потенціал. Врешті-решт, Джо Пеші в аналогічний ролі Лео Гетца прижився у “Смертельній зброї” довше, ніж треба. [Майкл Кітон->michael-kiton] в ролі капітана поліції з двома роботами теж затьмарює обох головних героїв у кожній їхній спільній сцені. А у стрічці є ще досить нестандартні кохані обох героїв, пара суперкопів без мізків, пара копів, які вдають з себе суперкопів без мізків, і деякі дрібніші. Ясна річ, кожен з цих персонажів – окремий жарт, іноді смішний, але постає питання: що це – набір скетчів чи художній фільм?

other_guys_3.jpg

Через таку сюжетну розкиданість елементи бадді-муві вийшли якимись не дуже натхненними і майже не обов’язковими. Мабуть, цей аспект цікавив Феррелла менше, ніж сімейне життя його героя – от там він розстарався.

Підсумок: спроба поліцейського бадді-муві, яке нагадує поїздку нерівною дорогою: вдалі ідеї чергуються з вторинним і просто пересічним матеріалом. Можна рекомендувати фанам Феррелла, частково Валберга, але обов’язково – Кугана та Кітона.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *